Останні новини
6°C
×
"Головне у творчості дітей – безпосередність", - в гостях у рубрики #Обличчя_громади_Ніжина - мисткиня і викладачка Катерина Борисова
Наша сьогоднішня гостя в усьому знаходить можливість для саморозвитку й творчості, а в кожному учневі й учениці бачить ще не реалізований талант.
Сьогодні до нашої рубрики #Обличчя_громади_Ніжина завітала мисткиня і викладачка Катерина Борисова.
Маю дві рідні ніжинські школи. Перша – ЗОШ № 7, де я отримала повну середню освіту. А друга – школа мистецтв, де я навчалася на художньому відділенні, адже з дитинства дуже любила малювати фарбами, хотіла удосконалювати це уміння й отримувати нові знання. Тетяна Іванова, Оксана Бародуліна, Юлія Петренко, Ірина Лисенко – ці викладачки навчили мене творчо сприймати світ і передавати це у своїх творах.
Яким був Ваш шлях від учениці до викладачки школи мистецтв?
Після закінчення школи вступила до НДУ ім. М. Гоголя на спеціальність «Дошкільне виховання та практична психологія». На 5 курсі університету ми проходили педагогічну практику, яка передбачала безпосередню роботу з дошкільнятами. У школі мистецтв на той час навчалися дітки з п’ятирічного віку, тому я вирішила проходити практику саме з ними. Уже під час практики мені запропонували продовжити роботу у цьому закладі вже на посаді викладача. Я перейшла на індивідуальний графік навчання в університеті і розпочала заняття з чотирма групами дітей (приблизно 60 вихованців). Перший час, поки я набувала досвіду, було дуже складно, а років через три почала готувати учнів до участі в конкурсах.
Дитячі художні конкурси надають юним талантам можливість висловитися через творчість, порівняти свій рівень майстерності з іншими учасниками, а також відчути дух здорової творчої конкуренції. Відомо, що ваші вихованці є учасниками, призерами і переможцями багатьох всеукраїнських і міжнародних конкурсів. Розкажіть про цей аспект Вашої роботи.
Роботу в школі мистецтв розпочала на підготовчому відділенні, навчання там триває 4 роки. Я мала задум, щоб усі дітки за цей період уже мали солідне портфоліо, тому постійно залучала їх до участі у конкурсах і виставках. У підсумку підготувала своєрідний звіт для вихованців та батьків із фотографіями дітей і їх робіт та переліком досягнень.
Маленькі діти працюють набагато швидше за старших, більш продуктивні й завзяті, вони ще не перфекціоністи, не переймаються, що криво щось намалюють або вийдуть за лінію. Молодші класи навчаються малювати гуашевою фарбою, тому що нею можна перекрити зверху свої помилки, а з аквареллю так не зробиш, тому з нею працюють старші класи. Вивчаємо багато технік: гратаж з олійною пастеллю, живописна та графічна стилізація на білому й тонованому папері, працюємо і в декоративних техніках.
Мій стаж на посаді викладача у школі мистецтв – 15 років. За цей період, крім численних перемог у всеукраїнських конкурсах, мої вихованці отримували призові місця у Литві, Польщі, Китаї, Латвії, Болгарії, Словаччині.
Я пишаюся своїми учнями – учасниками, призерами і переможцями багатьох всеукраїнських та міжнародних конкурсів. Згадаю лише про деяких з них, адже розповісти про всі не вистачить часу.
Беремо участь у щорічному міжнародному інтернет-конкурсі малюнка «Марка дружби». Моя учениця Бабко Анастасія намалювала стилізований портрет своєї мами і стала його переможницею. Фотографії робіт учасників оцінює міжнародне журі, а малюнки переможців друкуються на поштових марках.
Учениця Анастасія Олександренко отримала гран-прі на цьому ж конкурсі за рисунок «Молимось за Україну». Він проходив задовго до початку війни, але почуття, передані на малюнку, тотожні із сьогоднішніми. На ньому зображені ніжинські церкви і люди в українському вбранні, які моляться за Батьківщину.
Викладала свій предмет не лише у художників, а й у хореографів та музикантів. Вони теж мають хист до малювання, тому я прагнула допомогти їм розкритися і стимулювала до участі в конкурсах. У мене навчалася дівчинка з вокально-хорового відділу, яка дуже наполегливо працювала і за рік надіслала роботи на п’ять конкурсів. За перемогу в одному з них – у Польщі – отримала медаль.
До 2022 року школа мистецтв дуже активно співпрацювала з Херсоном (зараз ця активність зменшилася). Це місто славиться високим рівнем викладання образотворчого мистецтва і має потужну триступеневу навчальну базу з цього напряму: навчально-естетичний комплекс художня школа, дизайн-ліцей, Інститут дизайну. На жаль, повномасштабне вторгнення повністю змінило життя Херсона, і на сьогодні такий рівень мистецької активності вже неможливий. Останній конкурс у 2023 році, який вони організували, – «Херсонський кавун», і наші вихованці теж узяли в ньому участь.
Як діти готуються до участі у творчих конкурсах?
Перший етап – пошук майданчиків, де наші дітки зможуть показати свої творчі роботи. На жаль, повномасштабне вторгнення суттєво обмежило кількість заходів у межах міста, потрібно знаходити інші можливості презентації наших талантів. Ми разом із завідувачкою художнього відділення Іриною Лисенко шукаємо інформацію про конкурси, які б сприяли реалізації творчого потенціалу дітей. Зокрема, після початку повномасштабного вторгнення ми взяли участь у 4-х міжнародних конкурсах для українців та українців за кордоном, які проводив Національний музей декоративного мистецтва України разом з UA. Heritage. Конкурси мали патріотичне спрямування, і я разом зі своїми учнями-фіналістами їздила на нагородження.
Наступний крок – обговорення з учнями умов конкурсу, визначених тем і технік виконання творчих робіт тощо. Своїм вихованцям я можу допомогти лише в одному – запропонувати та обговорити ідеї малюнків. Але остаточне рішення залишається за ними. Далі все залежить від дитини, адже вона будь-яку ідею сприймає і реалізує по-своєму. Викладачі у цей процес не втручаються.
Цікаво почути, за якими критеріями оцінюються роботи і визначаються переможці конкурсів дитячих малюнків.
Перш за все члени журі звертають увагу на нестандартне бачення дітьми оточуючого світу і як воно відображається у роботі, а потім уже – на техніку виконання. Саме викладач пропонує учням правильно підібрати і застосувати технічні прийоми. Головний критерій оцінювання малюнків дітей цього віку – їх власне сприйняття світу, емоційна і правдива дитяча безпосередність. Вимоги до робіт теж відповідні: вони мають бути намальовані не реалістично, як це роблять дорослі, а по-дитячому, без прикрас, так, як вони його бачать.
Інша обов’язкова умова участі у конкурсі – невтручання викладача у дитячу роботу. Зазначу, що найменше втручання дорослого у дитячий малюнок дуже помітне, адже воно вносить правильність і передбачуваність, чого не буває у дітей. Нестандартні змінені пропорції, оригінальний і цікавий ракурс, неочікуваний підбір фарб, розкутість у творчості – ці ознаки самостійної дитячої творчості професіонал бачить відразу й оцінює дуже високо. Тож не варто допомагати дітям малювати і якось впливати на цей процес, залиште їм право виявляти себе через кольори й образи.
Члени журі розкладають і розглядають конкурсні роботи. Яка з них із першого погляду впала у вічі, ту й відкладають. Саме серед цих відібраних робіт вибирають переможців за місцями та номінаціями. Перше враження від малюнка – це основне. Художники-професіонали завжди покладаються на нього, воно безпомилкове. Подальше обговорення може стосуватися лише певних нехудожніх нюансів: підбору кольорів, використання технічних прийомів, розкриття образу та заданої теми.
Ошибана (пресована флористика) – картини з пласких фрагментів засушених рослин, а ікебана – об’ємні твори з цього ж матеріалу. У Японії та Кореї це надзвичайно популярний вид мистецтва, який практикується замість олійного живопису. Ви захоплюєтесь і популяризуєте ошибану. Як цей вид східного мистецтва з’явився у Вашому житті?
Ніжин багатий на талановитих майстрів, які є професіоналами у різних техніках. Мені дуже хотілося знайти себе у ще не відомому, незвичному і цікавому виді творчості. І врешті-решт ошибана сама прийшла у моє життя.
Після закінчення Ніжинського університету вступила до Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв на спеціальність «Дизайн середовища». Ми вивчали дендрологію, і збирання гербарію було цікавим обов’язковим елементом вивчення цього предмету. Через деякий час вирішила із зібраного мною матеріалу зробити картину. Це заняття мене захопило, стала шукати інформацію про цю техніку і людей, які нею займаються.
Пані Катерина є членом Київського клубу флористів. Оскільки Ніжин знаходиться недалеко від столиці і є змога співпрацювати й брати участь у виставках, її прийняли до цього колективу. Його учасники – неперевершені майстри ошибани, які діляться своїм досвідом створення реалістичних картин із засушених рослин. Також до початку повномасштабного вторгнення потужно діяла Краматорська школа флористики, вони працювали з берестом – засушеною корою дерев. Як Вам працюється у цій сфері?
Виготовлення однієї картини займає від двох тижнів до місяця. У мене є картини, яким більше 5 років, і вони зовні майже не змінилися. Зазначу, що фарба не може передати ті відчуття, які дають засушені квіти. Дуже люблю у композиціях півонію, її пелюстки дуже схожі на атлас, пелюстки тюльпану нагадують шовк, стахіс шерстистий - наче оксамит, осіннє листя в’язу та вишні фактурне й більш жорстке на дотик.
Темні й світлі, тонкі й товсті, матові й блискучі – усі ці пелюстки та квітки унікальні й неповторні, до того майже всі вони надзвичайно крихкі, тому вимагають філігранної роботи з ними.
Неодноразово брала участь у конкурсах робіт у Кореї та Японії. На міжнародному конкурсі у м. Гурі (Південна Корея) моя робота «В майстерні художника» була високо оцінена, і я посіла 2 місце.
Надзвичайно важливий і складний етап моєї роботи – збір, сушіння та зберігання квітів – супроводжується багатьма нюансами, без дотримання яких зібраний матеріал стане непридатним для творчості. З ранньої весни до пізньої осені вишукую і сушу квіточки й пелюсточки, маю вже декілька шаф цієї краси.
Зазначу, що надіслана на конкурс робота повинна супроводжуватися переліком назв квіток, використаних у картині. Можливий варіант, що кілька з них будуть безіменними, але більшість треба прописати, а кожна картина – це мінімум 10 видів квіток.
Де Ви берете таку велику кількість матеріалу для роботи?
Почала вирощувати квіти біля будинку, і це чергове моє захоплення. Я живу у квартирі, на щастя, умови нашої прибудинкової території дозволяють це робити. Вже облаштувала три клумби, доглядаю за ними і радію з того, що маю і красу біля будинка, і матеріал для своїх картин. Я виступаю за озеленення, за те, щоб творити красу, а не засмічувати довкілля. І хоча зриваю квіти для роботи, але багато залишаю на стеблі, щоб вони милували наш погляд.
Я себе обмежила лише квітами, але й з ними можна зробити багато цікавого: і декоративні речі, і прикраси. Також вивчаю інші можливості для розвитку у цьому напрямі.
Нове Ваше захоплення – графічний дизайн – це віртуальність. Чи не складно Вам, людині, яка могла відчути на дотик свій твір і взяти його у руки, працювати з цифровим матеріалом?
У коледжі відкрили спеціальність «Графічний дизайн», потрібні були фахівці з цього профілю. Я зацікавилася, пройшла курси з графічного дизайну, а потім вступила на магістратуру на цю спеціальність. І з вересня
2023 року стала паралельно з викладанням у школі мистецтв працювати у коледжі культури.
Не думала, що ця діяльність настільки мене захопить. Коли я вже вивчила програми на пристойному рівні і зробила портфоліо, то була дуже задоволена результатом. Переді мною відкрилися інші можливості для вияву творчості, адже ця спеціальність об'єднує мистецтво і технічні навички. Також завдяки навчанню з’явилися нові захоплення: анімація і фотографування. Любов до фотографування квітів спонукає мене до підвищення майстерності, тому майже рік відвідую фотоклуб при Молодіжному центрі, де навчають робити високоякісні фотографії і професійно їх обробляти. Творча людина не має права зупинятися у своєму розвитку, цього я навчаю і своїх учнів.
Упевнені, що закоханість пані Катерини у мистецтво і надалі допомагатиме їй створювати мистецькі твори, які зможуть зачарувати наші погляди й серця. Чекаємо на подальші творчі успіхи нашої гості та її вихованців.
30.12.2023
Попредня новина:
Юні джури — гордість Ніжина!