Головна
Розмовляємо з ніжинським тренером з тайського боксу Максимом Татаренком про філософію спорту, заняття у секціїі і вихованців.

Розмовляємо з ніжинським тренером з тайського боксу Максимом Татаренком про філософію спорту, заняття у секціїі і вихованців.

У чому особливість тайського боксу?

На мою думку, це найжорсткіший вид спорту серед єдиноборств: удари можна наносити усіма кінцівками, ліктями і колінами. В Україні він дуже розвинений, і на світовій арені українські тайбоксери показують високі результати. Для прикладу, минулого року збірна України посіла перше командне місце на чемпіонаті світу. А ніжинські хлопці-тайбоксери стали чемпіонами світу!

Звісно, на наших тренуваннях безпека – у пріоритеті. Спорт, особливо дитячий, спрямований на покращення здоров’я, а не шкоду для нього. Тож вихованці використовують відповідне екіпірування: шолом, рукавички, налікотники, жилет на груди, щитки на ноги. І за весь період моєї роботи випадків травмування, на щастя, не було.

Яким був Ваш шлях від вихованця секції до тренера?

Спочатку займався вільною боротьбою та футболом. А потім з цікавості прийшов на секцію з тайського боксу до тренера Руслана Сітніченка. Я захопився цим видом спорту, приходив першим до зали і йшов з неї останнім. Згадую, як ми збиралися на крос, а надворі сильний дощ. Телефоную тренеру: «Ми будемо бігти?» – «А каміння з неба падає?» – «Ні» – «Тоді біжимо». У спорті всі відмовки лише для себе.

Так сталося, що Руслан Віталійович виїхав за кордон. Він не хотів, щоб секція з тайського боксу зникла, і двічі запропонував мені продовжити його справу. Я мав інші плани на майбутнє, навчався, тому відмовлявся, але продовжував заняття у залі «Зірки», їздив до Чернігова до Віктора Михайловича Трохимця, тренера мого тренера.

Одного разу під час тренування до мене підійшли п’ятеро хлопчаків 10-12 років і попросили позайматися з ними. Чесно кажу: дуже не хотів. Такі заняття – це велика відповідальність, ти звикаєш до вихованців, вони довіряють мені, і потім уже не маєш права облишити цю справу. Я на той момент не був готовий до такого, не думав, що можу принести користь дітям, правильно навчати їх і виховувати. Але чомусь погодився. Наступного дня хлопці прийшли на тренування, залишилися у захваті від нього, і ситуація стала стрімко розвиватися… За три місяці я вже мав секцію з тайського боксу і майже 30 вихованців.

Який Ви тренер?

Я серйозно ставлюся до свого заняття, до хлопців, і чекаю такого ж у відповідь. Ніколи не відміняю тренування. У нас плани максимально високі, і їм потрібно відповідати. Вчу не здаватися і не опускати руки, адже спорт не терпить слабинки ні в чому.

У спорті потрібно бачити не славу, перемоги та великі гонорари, а витрачені на це зусилля і щоденну роботу над собою. Хлопцям пояснюю: «В інших куточках України у спортивних залах займаються хлопці, які також мріють стати чемпіонами світу. І ви маєте бути кращими за них». Але завжди наголошую на важливішому: «Ви не обов’язково маєте бути чемпіонами, але гарними людьми – обов’язково».

Докладаю багато сил на те, щоб діти зацікавилися спортом і більше ним займалися. Разом з тим потрібно доносити їм думку, що сила має бути добром, а не злом, і виявлятися вона повинна не в образі слабших, а в допомозі їм. Сила потрібна для захисту себе, коханої, мами, навіть незнайомої людини. Байдужість гірша за зло – це моя особиста думка. Якщо ти проходиш повз ситуацію, у якій можеш допомогти, – ти на одному щаблі із кривдником. Водночас наголошую на небезпеці застосування їх бойових навиків проти пересічної людини.

А ще молодь має розуміти ціну нашого відносного спокою і гідно шанувати подвиг українських захисників, котрі щохвилини своїм життям прикривають наші. Ми вже провели у місті три турніри на честь загиблих на війні ніжинців. Влітку планую провести ще один – на честь молодого добровольця Владислава Тагаєва, котрий займався у мене, і його побратимів.

На чемпіонатах світу мої хлопці перед поєдинками завжди розгортають прапори із фотографіями загиблих ніжинців. Іноземців дуже зачіпають такі моменти. Вони розпитують про війну – і чують правду, бачать силу й незламність українців, а не дописи у фейсбуці.

Вихваляння, у кого дорожчий телефон чи кращі кросівки, – це не про нас. У нашому колективі є загальні правила, однакові для всіх, і їх порушники караються. Чи ти чемпіон світу, чи лише місяць займаєшся – різниці немає. І одне з них: на тому, хто спізнився на заняття, відпрацьовують удари по ногах. Дисципліна, відповідальність, щоденна робота над собою – важливі складові процесу тренування.

Що потрібно дітям для занять тайським боксом?

Бажання. Все. Навіть менш обдаровані дітки випереджають своїх талановитих, але лінивих товаришів. Також, на мою думку, сьогодні деякі батьки роблять велику помилку, вважаючи, що весь світ має крутитися навколо їх дітей. Ні, діти мають розуміти, що вони заходяться у соціумі, і шанобливо ставитися до всіх, хто їх оточує. Тож обов’язково має бути повага до тренера, суперників, товаришів – без цього у спорті не буде успіху. Старші допомагають у тренуваннях молодшим – і це корисно кожному.

Заняття мають бути цікавими і різноманітними. На 95% тренувань я займаюся разом з хлопцями. І якщо я загадую їм складні завдання, а вони бачать, що я можу їх зробити, – то і вони також на це здатні. На зборах у Карпатах ми робили забіг під гору. Це дууууже важко. Але я біжу першим, і хлопці тягнуться за мною, хочуть мене обігнати. На тренуванні на розминці граємо у футбол – в очах у них вогник і азарт, хочуть у мене виграти.

Ваші вихованці мають значні здобутки – чемпіони світу й України, переможці численних турнірів. Розкажіть про це.

Так, у мене багато перспективних хлопців. Розкажу про деяких.

️Андрій Колодуб – чемпіон України, кандидат у майстри спорту, призер багатьох турнірів усіх рівнів. До мене він прийшов у 7 чи 8 класі. Зараз Андрію 21 рік, і я продовжую його тренувати.

️Володимир Приходько – чемпіон світу, тричі ставав чемпіоном України. Член збірної України з ІСО і кандидат у майстри спорту.

️Григорій Дворський – чемпіон світу, чемпіон України ICO, WAKO, ISKA, IFMA. Багато разів визнаний найсильнішим бійцем турніру, член збірної України з ICO та WAKO.

️Павло Солонець – це прорив у нашій секції. Перейшов до мене з футболу, і за рік показав неймовірний прогрес. Став чемпіоном України, багатьох областей і міста Києва з кікбоксингу. Переможець Всеукраїнського турніру найсильніших школярів з тайського боксу.

️Платон Анікєєнко – призер чемпіонату України, чемпіон м. Києва.

І що цікаво: Платон, Павло, Григорій та Володимир – однокласники, зараз навчаються у 9 класі.

Хуртовський Роман – чемпіон України з тайського боксу, чемпіон Київської області з муай-тай.

Нікіта Криль – срібний призер чемпіонату України з кікбоксингу WAKO, чемпіон Чернігівської області з кікбоксингу та чемпіон міста Київ з тайбоксу.

️Артем Кузьменко – чемпіон України з кікбоксингу ISKА. Він щодня приїжджає на тренування з Талалаївки.

️Гордій Забіла – один з наймолодших у нашій команді. Хлопцю 12 років, а він уже чемпіон України з кікбоксингу. Його старший брат Нікіта загинув на війні. Гордій, як і брат, сильний духом і гідний представник сучасної молоді.

Як визначаєте потенціал вихованців?

До мене приходять діти, які не можуть кілька разів віджатися від підлоги, максимально непідготовлені, максимально не спортсмени. Але переможці мають стрижень і характер, переборюють себе та свої невдачі. Вони заходять до зали першими і залишаються у ній після занять. Одні після тренування біжать додому, а інші підходять із питанням: «Що ще треба зробити?» І це вже є свідченням їх потенціалу, адже вони розуміють, що треба розвиватися.

Чого хлопці більше бояться: вдарити чи отримати удар?

Думаю, що майже у кожного хлопця природою закладене бажання показати свою силу. Більшість хлопців приходять навчитися грамотно битися, і лише деякі – щоб зміцнити фізичну підготовку. Бити не бояться, це цікаво. Більше бояться пропустити удар.

Мрія у професії?

На цей момент мрія одна – закінчення війни. Вона перекреслила життя кожного, зруйнувала наші мрії і плани.

А щодо професії… Я свого часу довго шукав себе, перелаштувався, поки зрозумів, що значуще й цінне у житті, а що швидкоплинне. Здобутки і перемоги дуже важливі. Але не це основне. Хочу, щоб діти активніше займалися спортом. Щоб покоління, яке зараз зростає, мало здорові погляди на життя і цінувало його, поважало себе й інших. Діти – фундамент України. І нам треба зробити його міцним і надійним.

Дякуємо нашому гостю за професіоналізм у роботі. Бажаємо вихованців, які стануть гідними людьми і прославлятимуть Ніжин та Україну на світовій спортивній арені!