Останні новини
15°C
×
Сьогоднішній наш співрозмовник – фахівець високого рівня, водій І класу Білоус Сергій Володимирович
Ми живемо у світі доріг і транспорту. Вантажні перевезення, громадський транспорт, приватні автівки – усе це забезпечує і підтримує наш комфорт, безпеку й економічну стабільність. Недарма професія водія у сучасному світі дуже затребувана. Однак навчитися керувати автомобілем може практично кожен, а от стати майстром цієї справи – це вже мистецтво, яке базується на досвіді і професіоналізмі. Сьогоднішній наш співрозмовник – фахівець саме такого високого рівня.
Ми продовжуємо рубрику #Обличчя_громади_Ніжина. Наш гість – водій І класу Білоус Сергій Володимирович.
► Які основні віхи Вашої трудової діяльності?
– Водієм я працюю з 1986 року. Як сів 21 серпня за кермо автобуса, так і досі не випускаю його рук. Відразу ж після закінчення школи влаштувався на роботу у Ніжинське АТП. Спочатку обслуговував перевезення пасажирів по Ніжину, далі – між селами, а невдовзі мене перевели на автобуси далекого сполучення. Коли ж підприємство практично перестало функціонувати, знайшов роботу у турецькій фірмі, яка займалася міжнародними пасажирськими перевезеннями, і 13 років співпрацював з ними. На жаль, проблеми зі здоров’ям змусили мене на деякий час облишити улюблену справу. Коли громада Ніжина придбала новий автобус FORD, мені запропонували посаду водія. Це сталося 2021 року. Відтоді мої основні пасажири – юні таланти, спортсмени і танцівники. Вожу їх на змагання, турніри, різноманітні конкурси. До Ніжина повертаємося завжди з перемогами, дипломами і у гарному настрої.
► Пам’ятаєте перший робочий день на посаді водія?
– Звичайно. Я сів за кермо ЛіАЗа, подивився у дзеркало – а кінця автобуса не видно. Було складно, але швидко призвичаївся. Якщо робота до вподоби, всього навчаєшся легше і швидше. Об’їздив усю Україну: Одеса, Донецьк, Харків, Дніпропетровськ, Феодосія, Ялта, багато був за кордоном. На сьогодні мій водійський стаж – 40 років.
► Ви свідомо обрали цю професію чи так склалися обставини?
– З дитинства мріяв працювати за кермом. Мій батько – професійний водій, змалечку їздив разом із ним у кабіні. Коли ж я подорослішав, він навчив мене керувати машиною. Під час мого навчання у 9-10 класах усі хлопці нашої школи (Ніжинська ЗОШ № 10) паралельно відвідували курси водіїв і отримували права. Тож інструктор уже не мав чого мене навчати, він зі мною просто катався, сидячи поруч.
► Яка Ваша улюблена категорія пасажирів?
– Дуже люблю возити дітей, заряджаюся від них енергією, наче аж молодшаю. Люблю дитячий гамір і сміх у салоні, радію їх перемогам, це додає мені сил.
► Наскільки щільний Ваш графік поїздок сьогодні?
– Крім роботі у будні, цілий рік практично на кожних вихідних поїздки, невелике затишшя може бути влітку. У Ніжині багато дитячих спортивних гуртків і секцій: футболісти, волейболісти, шахісти, легкоатлети, самбісти, дзюдоїсти, багато танцювальних колективів... До того ж кожна вікова категорія змагається окремо. Тому кількість змагань, турнірів та конкурсів обласного і всеукраїнського рівнів дуже велика Минулого тижня возив на змагання гімнасток, 6-7-річних дівчаток. На цих вихідних відбулися змагання самбістів, із поїздки вони повернулися з перемогами. Для кожної команди я маю свій спортивний костюм, тому що сприймаю себе як члена цих команд. Везу дзюдоїстів – одягаюсь відповідно, для футболістів у запасі є жовта форма, як і у гравців ніжинської команди.
► Безпека на дорозі залежить не лише від майстерності водія, але й від стану транспортного засобу. Що Ви можете сказати про машину, на якій працюєте?
– FORD, яким я вожу дітей, був куплений за кошти громади. Це нова сучасна машина надійного виробника. Термін гарантії ще не сплив, тож я регулярно проходжу сервісний техогляд у Чернігові. Поломок ще не було. Я усвідомлюю велику відповідальність – возити саме дітей. Батьки довіряють мені найцінніше, проводжають машину стривоженими поглядами, і я розумію, що у них коїться у душі. Маю двох онучок, вони займалися дзюдо. І їх я також у складі команд возив на змагання.
► А які ще є особливості поїздок із дітьми?
– Дуже часто забувають свої речі у салоні. Після основної поїздки у мене додаткова: розвожу телефони, курточки, парасольки. Я намагаюся відразу ж перевірити салон, але часто вони примудряються все одно щось забути.
► Ваша порада як досвідченого водія: чи варто реагувати на негативні емоції і невдоволення пасажирів?
– Я завжди веду себе спокійно з усіма. Мій принцип – ніколи з людьми не сваритися. Що б не сталося. І на роботі, і поза нею. Одним у салоні занадто тепло, другим холодно, третім заважає кондиціонер. І кожен хоче задовольнити свої інтереси. Я вигадав трюк, який діяв стовідсотково. Незадоволеним я відповідав: «Он бачите червону кнопочку? Вона фіксує температуру тіла кожного пасажира, який заходить у салон, і потім визначає середню температуру. А клімат-контроль у салоні підтримує її автоматично». Дивилися із подивом, але претензій від них не чув. Лаятися ніколи не можна, особливо у дорозі, адже ситуація лише погіршиться. У конфліктних ситуаціях пасажири завжди підтримували мене. До того ж спокій водія – одна з гарантій безпеки пасажирів.
► Чи продовжується династія водіїв?
– Так, донька отримала права і їздить. Я її вчив: «Головне – не бійся. Відчувай себе за кермом упевнено, усвідомлюй відповідальність за свої дії». Меншій онучці 10 років, бажання керувати автомобілем є, але їй треба ще підрости.
► Чи змінилися вимоги до професії за 40 років Вашої роботи?
– Думаю, ні. Основні критерії незмінні: маєш бути завжди зібраним, відповідальним, налаштованим на роботу і обов’язково поважати інших учасників руху.
► Якби була потреба або можливість змінити професію, то що б Ви вибрали?
– Теж думав про це. Не уявляю себе в іншій професії. Я все життя займаюсь улюбленою справою, хочу і надалі хочу тримати у руках кермо і возити пасажирів.
Тож зичимо нашому гостю і надалі упевнено тримати кермо на життєвому шляху і отримувати від роботи лише позитивні емоції.
26.10.2023