Навчаю дітей, що неможливе можна зробити можливим

Наш сьогоднішній гість точно знає: не можна зупинятися у розвитку.

Він звик до викликів, сам ставить собі цілі і прямує до їх здійснення.

А головне – цього він навчає своїх учнів, адже упевнений: складні часи народжують сильних людей, тому наша молодь – сильна.

Тож знайомимося з гостями сьогоднішньої рубрики #Обличчя_громади_Ніжина – це учитель інформатики Ніжинського міського ліцею Павло Кіндєєв і його талановиті учні, активні члени команди творців підводного дрона Станіслав Шугайов і Михайло Дубровний. 

Я син військового, мій батько займався технічним обслуговуванням літаків. Часто приходив до нього на аеродром, сидів у кабіні пілота і безпосередньо бачив усі етапи підготовки літаків до польоту, що дало мені гарну технічну базу. Моя мрія стати пілотом винищувача зростала разом зі мною. Але доля розпорядилася по-іншому: переважило педагогічне коріння, але з батьківським технічним нахилом.

Наша родина жила у Прилуках, тож вступив до Прилуцького педагогічного коледжу, потім навчався у Глухівському національному педагогічному та Чернігівському національному педагогічному університетах. Вивчав інформатику і технології – дві суміжні науки, призначені для розробки та впровадження у життя потрібних суспільству проєктів, чим ми зараз з учнями і займаємося.

Після закінчення Глухівського педуніверситету Павло 5 років працював на Ніжинському механічному заводі. Набутий там досвід 3D-конструювання і технічного креслення суттєво допоміг йому в подальшій роботі над підводним дроном. Через деякий час Павло вирішив змінити професійну стежину і перейшов на посаду вчителя інформатики у ЗОШ № 1. А невдовзі талановитого педагога запросили у міський ліцей, де він працює уже 8 років.

Вважаю, що запорука успіху педагога – любов до свого предмета й учнів. Він не має права зупинятися у розвитку, якщо йому небайдужа доля учнів і країни. Наш ліцей є підґрунтям для розвитку обдарованих дітей, це потужний генератор ідей і постійний рух уперед.

Упевнений, що потрібно працювати над ідеями та їх втіленням у життя, навіть якщо немає фінансування й ресурсів. Потрібно показувати високі результати у навчанні, як це роблять наші ліцеїсти, перемагаючи на олімпіадах і конкурсах. У підсумку наші бажання й можливості, наше завзяття будуть гідно оцінені і підтримка з’явиться. Так сталося у нас: мрія мати в ліцеї потужну платформу, яка б давала можливість для подальших кроків у розвитку умінь дітей в ІТ-сфері, здійснилася, і ми отримали STEM-лабораторію. Наша лабораторія – не музей. У ній багато приладів, і всі вони використовуються на заняттях з хімії, біології, фізики. Це інструменти для розвитку дітей, які дають змогу творити і були корисними суспільству. Саме така потужна технічна база, поєднана з підтримкою міської влади та небайдужих підприємців, допомогла нам реалізувати, здавалося б, неможливе – створити підводний дрон. 

Чому з великого масиву ідей для впровадження ваша група узялася реалізовувати саме такий задум – виготовлення підводного дрона?

Ця ідея виникла у мене, я її запропонував учням, і вони підхопили. Чому? Для нас Ніжин – рідне місто. І коли ми проходимо понад Остром, то нам боляче дивитися на його забруднену воду. Ми вирішили допомогти місту і суспільству зрозуміти, у чому проблема річки, й допомогти її очистити. Так склалася команда, яка зацікавлена зробити щось гарне для очищення екосистеми річки у Ніжині.

Які етапи роботи над дроном можна виокремити? Наскільки складно було реалізувати Ваш задум?

Ми усім учням ліцею надали інформацію про те, що є такий проєкт і усі охочі можуть долучитися до нього. У підсумку сформувалася команда – два потужних генератора й виконавця Станіслав Шугайов і Михайло Дубровний, а також ще 6 учасників: Даніїл Костенко, Вероніка Рашко, Ростислав Гусєв, Тімур Гордієнко, Олександр Пушенко, Влад Носилевський. Збиралися на перервах, працювали до пізнього вечора, але мали основне правило: ця діяльність не повинна заважати основному навчальному процесу. 

Ніхто з нас не знав, як робити дрони: ані я, ані учні. Розпочали роботу зі збору різноманітної інформації щодо них: схем, моделей, характеристик, а також вибору з цього масиву того, що підходить саме нам. Перш за все виходили зі своїх можливостей. У нашій лабораторії є 3D-принтер, почали створювати 3D-моделі для друку, однак для їх виготовлення потрібні кошти. У нас не було іншого шляху, крім пошуку спонсорів для реалізації нашого задуму. 25 листопада 2022 року в ліцеї відбулася важлива подія – презентація STEM-лабораторії. На заході був представлений і новий план учнів та учителів ліцею: українсько-американський STEM-проєкт із виготовлення підводного дрона.

У підсумку наша ідея тримала підтримку з боку міської влади і підприємців Ніжина. Також згадали, що маємо знайомого ніжинця Павла Антоненка, професора університету у штаті Флорида, який теж займається STEM-освітою. Почали з ним спілкуватися, влаштували онлайн-зустріч наших ліцеїстів і американських школярів. Ми показали свій підводний дрон на тому етапі, на якому він був тоді розроблений, вони презентували свої проєкти і надали нам фінансову підтримку, за що ми їм дуже вдячні. Спілкування із закордонними друзями продовжується, ми ділимося ідеями і здобутками, завдяки цьому ліцеїсти покращують свій рівень володіння англійською мовою.

Апробація першого варіанту дрона відбулася у басейні навчально-виховного комплексу № 16 «Престиж», і він виявився невдалим. Ми зробили аналіз помилок, виправили недоліки, тому під час наступного випробування він уже плив під водою та знімав відео. Представлення дрона міській владі й усім, хто фінансово долучився до його створення, викликало захват, нашій команді аплодували стоячи. Швидкість дорона – 2-3 м за секунду, він обертається у різні боки, може зупинятися й обходити перешкоди, а відеоспостереження здійснюється в онлайн-режимі. 

Завдяки тому, що ми показали результат і прозвітували за кожну витрачену гривню, нам пообіцяли фінансову підтримку на наступні проєкти. Загалом лише на дослідження дрона з урахуванням виготовлення усіх його модифікацій з різними двигунами і деталями ми витратили 33 тис. грн.

Ядро, мозок і руки роботи над підводним дроном – це Станіслав Шугайов і Михайло Дубровний, які займалися його інженерною й технологічною розробкою та виготовленням. Долучаємо до розмови хлопців.

Станіслав Шугайов, ліцеїст, член команди з розробки дрона.

Робота над дроном тривала півтора року. Попередні випускники, яких ми вже не застали, працювали над ідеєю, ми ж підхопили естафету і втілили її у життя. Це був складний період: воєнний стан, постійні повітряні тривоги, вимкнення світла. Попри всі труднощі ми змогли реалізувати задум і цього літа разом із науковцями НДУ ім. М. Гоголя вже кілька разів запускали дрон в Остер. Їх висновок такий: це гарний інструмент для дослідження річки, який допоможе виявити джерела і масштаби проблеми забруднення. Щоб завершити цей проєкт, я як один із його розробників пишу роботу на конкурс МАН. Дуже радий, що долучився до створення дрона. Змалку люблю майструвати і робити своїми руками, до того ж батько дав мені гарні знання з інженерії, 3D-моделювання, які я застосував і покращив під час роботи над цим проєктом.  

Наступний етап його застосування – це вже робота біологів, хіміків і екологів, пов’язана безпосередньо з очищенням Остра. Також маємо ідеї щодо його удосконалення. Можливо, у подальшому він навіть зможе допомагати знаходити снаряди і їх уламки на дні водойм.

Коли ми представляли дрон у басейні, було залучене лише міське телебачення, потім зняли матеріал журналісти з Чернігова, далі вже – Єдині новини з каналу 1 + 1. Дуже раді, що інформація про нашу розробку вийшла на всеукраїнський рівень, адже ми змогли показати важливе: навіть у складних умовах війни, вимкнення світла, тривог та обстрілів діти демонструють свою незламність і потенціал розвивати країну в мирному майбутньому.

Своїми думками і враженнями поділився інший учасник команди – ліцеїст, чемпіон світу з ракетомоделювання Михайло Дубровний.

Я 9 років займаюся ракетомоделюванням, інженерна сфера – це моє друге життя. Захотілося долучитися до розробки дрона і внести свої ідеї до його створення, адже я гарно знаю 3D-моделювання, конструюю та збираю ракети. На початку роботи дрон мав зовсім інший вигляд, і загалом у нього багато проміжних моделей. У результаті апробацій ми зрозуміли, що нам треба зробити більш потужну систему і двигун, додати ваги, щоб він краще занурювався, одним словом, знайти золоту середину, щоб його використання було комфортним, ефективним і надійним.

Деякі деталі для нього ми купували, але 80% надруковано у нашій лабораторії на 3D-принтері. Це був мій перший досвід роботи з такою технікою, і спочатку я навіть відчував тремор у руках. Страшно було починати експериментувати, але з часом всього навчилися. У період вимикання світла виникали труднощі, адже якщо це ставалося під час роботи принтера – все, деталь іде у брак, потрібно друкувати наново, а це дуже тривалий процес. Зазначу, що ми зберігаємо всі деталі, які не знадобилися для виготовлення дрона, щоб використати їх у наступних проєктах.

Ми поцікавилися у Стаса і Михайла, як члени їхньої великої групи примудрялися домовлятися й доходити спільної думки щодо бачення і вирішення питань у процесі виготовлення дрона.

Ми створили групу «Проєкт», у якій обговорювали поточні питання, також збиралися у лабораторії на перервах – це було 20 хвилин мозкового штурму, коли могли висловитися і навести свої аргументи. Кожен із нас має певні здібності, сильні й слабкі сторони, тому й відповідав за певну ділянку роботи: дизайн, електроніка, пошук деталей в інтернеті тощо.

Коли ми почали його робити, то зрозуміли, що це своєрідна підводна машина, яка повинна плавати, не пропускати воду та ще й вести онлайн-трансляцію. Навіть виникала думка: на що ми замахнулися? Цікаво працювали над герметизацією, думали, як провести проводку: вести по корпусу чи вивести зсередини. Відкинули задум свердлити капсулу, адже це збільшить можливість потрапляння води, натомість зробили перехідники і провели провід у спеціальному водонепроникному кожусі.

Музою і перлиною команди розробників підводного дрона стала єдина дівчина у їх колективі – Вероніка Рашко.

Вона допомагає нам у дизайні та розповсюдженні інформації щодо дрона. Вероніка як фотограф і відеооператор зафіксувала й зафільмувала весь процес його створення, завдяки чому він залишився в історії. Зауважимо, що якби представлення дрона ми робили самі, без неї, усе було б не так гарно і видовищно. Ми стовідсотково довіряємо її жіночому смаку. «Вероніка, красиво?» – питали ми у неї, і вона нас спрямовувала у правильному напрямі. Для нас, хлопців, головне – щоб працювало, а дівчата вже додають цьому процесу краси. І Вероніка чудово впоралася зі своїм завданням.

Ми поцікавилися думкою Павла щодо результатів цієї роботи і його планами на майбутнє.

У нашій команді панує дружня атмосфера, ми друзі, разом святкуємо успіхи,  переживаємо невдачі і шукаємо шляхи усунення виявлених недоліків. Упевнений: те, що діти реалізували себе у такій незвичній для школярів діяльності, стало для них гарним досвідом, виявило їх можливості і показало шляхи можливого застосування отриманих знань.

Реалізація такого складного проєкту з виготовлення підводного дрона –  результат злагодженої роботи усієї команди. Ми чітко поставили мету і йдемо до її реалізації. А рухатися у правильному напрямі допомагають активна співпраця, відсутність у колективі конкуренції і врахування думки та можливостей кожного.

Отриманий досвід надав нам сил, і ми зрозуміли, що не будемо зупинятися і йтимемо далі. Зараз працюємо над новим проєктом для набуття досвіду роботи в небезпечних ситуаціях.