Алея надії

Алея надії

Олексій Агафонов - людина, яка дуже любить це життя і дарує світло всім, хто поруч.
За вдачею - спокійний і доброзичливий, ніколи нікого не залишить в біді, чуйний і справедливий.
Роботящий.
Люблячий син, батько і чоловік, справжній друг і порадник.
Якщо в житті Олексія траплялися похмурі дні, то чоловік здебільшого ні з ким не ділився проблемами, аби не засмучувати і не турбувати. Все старався вирішити сам.
Олексій - дуже творча особистість.  Є у нього прекрасне захоплення: він збирав дерев'яні макети кораблів і поринав у свій світ...
А ще він гарно малює олівцями про все, що  на душі.
Любить слухати музику.
Вся родина чекає свого найріднішого додому, бо дім без Олексія - порожній і незатишний, так само і на серці.

 Микола Басанець – мужній, прямолінійний, позитивний – такими словами характеризують цього чоловіка. Його посмішка завжди випромінює впевненість, що все буде добре, навіть коли опускалися руки.

Відкритий і щирий, Микола огорнув своїх діток і дружину теплом і ласкою, все робив задля їхнього щастя. Роботу не ділив на чоловічу і жіночу, завжди допомагав дружині. А які майстерні руки в Миколи!

«Все, про що ми мріяли, у нас здійснилося, - говорить дружина. – Тільки б мирне небо над Україною було».

Серця чекають і б’ються в такт надії.

 Олександр Батюк - жвавий, сміливий, рішучий, завзятий, непосидючий – таким хлопець є з дитинства. У школі навчався гарно, вчителі ніколи не жалілися на бідового, але кмітливого учня.

Завжди вмів постояти за себе, міг «вибухнути», доводивши свою думку, але ніколи ні на кого не тримав зла. Добряк, готовий завжди прийти на допомогу. «Ну а як не допомогти?», - щиро дивувався Олександр, коли його запитували, як його на всіх вистачає.

Абсолютно нежадний, багато разів виручав друзів грошима, і не чекав, що повернуть, казав: «Нічого, аби допомогло, а я ще зароблю».

Завзятий до роботи, все горить у руках, все виходить, за що не візьметься.

Мріє про власну родину і яснооку донечку. Ще не маючи власних дітей, поводиться з ними бездоганно: друзі та куми часто довіряли Сашкові своїх діток, і чоловік вміє все, починаючи від догляду і закінчуючи походами до магазину за смаколиками.

Нехай мрія Олександра здійсниться.

Чекаємо вдома!

Дмитро Божок – впевнений, врівноважений, виважений. З ним завжди надійно і спокійно. Чуйний – завжди відгукнеться і прийде на допомогу. Відповідальний – якщо пообіцяв, то можна не сумніватися.

В дитинстві Дмитро захоплювався рибалкою. Ріс чесним, принциповим. Дуже любив читати. Книга – то був цілий світ для юнака, він поринав у неї з головою. Тому завжди мав власну думку, був цікавим  співрозмовником, обізнаним в усіх сферах.

Власну родину ще не створив, хоча й мріяв про рідну людину.

Такі цінності, як сім’я та Батьківщина завжди були для Дмитра стимулом рухатися далі. Тому і вчинив як справжній чоловік.

Віримо. Чекаємо.

Анатолій Бойко – з дитинства вирізнявся сильною енергетикою. Впевнений в собі лідер, який веде за собою. Активний, завжди на позитиві, але і не без того, щоб побешкетувати і навіть трохи порушити дисципліну… Але ж комусь треба ті загальноприйняті рамки порушувати!

Вдихав життя на повні груди: веселун, жартівник, комунікабельний і товариський, разом з тим добрий і чуйний.

Зустрівши свою половинку, Анатолій створив удома надійний тил, з ним дружина почувалася захищеною, а дитина – оточеною любов’ю.

До душі родині сімейний відпочинок на природі, де з Анатолієм ніколи не було нудно.

Чекаємо додому! 

Сергій Бойко – життєрадісний жартівник, має в запасі не один десяток анекдотів, може будь-кому підняти настрій. Разом з тим, у Сергія міцний чоловічий характер: впевнений, буде відстоювати свою думку, але і неконфліктний, вміє згладити гострі кути.

Сергій з дитинства йшов у ногу зі спортом: він – футболіст зі стажем, ветеран футболу, гравець ФК «Фрунзівець».

Дуже любить водити авто, бути за кермом – це його стихія.

А ще Сергій обожнює рибалити: працюючи, чекав на вихідні, щоб розслабитися за улюбленим заняттям.

У родини є міцна традиція: кожної неділі батьки балували себе і діток чимось смачненьким і проводили час разом. Ці моменти – безцінні.

Ще одна «особливість» Сергія – чоловік жити не може без солодощів. У його кишені завжди знайдеться пару цукерок…

Андрій Бондаренко – добрий, мужній чоловік, завжди готовий прийти на допомогу і підставити своє плече. Дуже любить автомобільний світ і все, що з ним пов’язано: і ремонт техніки, і їхати за кермом – це все його.

Та найяскравіший, найближчий його світ – це родина, дружина та донечки. До них поспішав з роботи, а вихідними виїжджали на сімейний відпочинок, на природу.

У Андрія є мрія: подорожувати по Україні. Звісно ж, з родиною, разом побувати в цікавих містах, показати світ своїм коханим дівчатам.

Серця чекають!

Євген Бородавко – доля весь час випробовує цього чоловіка на міцність, але жодного разу не зламала. Яких тільки перепертій не було в його житті, пригоди ніби самі знаходили хлопця, але тільки загартовували його характер. Виріс Євген добрим і чуйним, дуже любить тварин і рибалку.

Дружина говорить, що, зустрівши Євгена, відразу відчула: це – її людина на все життя. Одружилися, народили дитину – чоловік ладен небо прихилити, аби його рідні були щасливими. Турботливий батько, люблячий чоловік.

Часто, наскільки дозволяло життя,  проводили час разом, і це був їх маленький і незламний світ.

Нині в цьому світі тимчасово не вистачає одного пазла, але він обов’язково повернеться.

Олександр Бутко – одна з основних рис, які характеризують Олександра – трудолюбивість. Будучи 16-літнім юнаком, пішов заробляти на власний хліб. Самостійний. Не боявся жодної роботи. Спортивний, підтягнутий, витривалий.

Зустрівши свою половинку і створивши родину, огорнув їх теплом і ласкою. Донечки – то цілий світ для Олександра. Їхні бажання не вважав забаганками, а з любов’ю втілював у життя. Якщо донечка захотіла гуляти, чи пошити нове плаття для ляльки – Олександр відкладав усі справи, бо найголовніше для нього – це посмішки його дівчат.

Веселий – що б не трапилося в житті, він завжди казав: «Все добре».

Особливої мрії у Олександра не було. Працював, аби забезпечити родину і дати їм найкраще, це і робило чоловіка щасливим.

Чекаємо!

Роман Вовкодав – з дитинства дружить зі спортом. Бокс, футбол завжди були його хлопчачими захопленнями.  Підріс – сюди додалася любов до автомобільного світу: це простір, де Роман - профі. Опанувати правила їзди на авто допоміг і коханій дружині, будучи при цьому максимально

терпеливим.

Вдачу має доброзичливу. Неконфліктний, товариський і доброзичливий.

Родина – це його міцний тил, де він робив усе, аби кохані люди були щасливими. Турботливий батько і чоловік, вміє проявляти любов і дарувати її.

Родина чекає, а серце завжди живе надією.

Сергій Ворона – основні риси характеру цього чоловіка – це працелюбність і чесність. Сергій дуже трудолюбивий, все в будинку і на дачі зроблено його руками, починаючи від викладеної плитки, даху і закінчуючи електромережами. Навіть якщо чогось чоловік не вміє робити – то це для нього не проблема, пробує, і все виходить.

Справедливий, співчутливий до чужого горя, вміє порадити і підтримати.
Завжди є надійною опорою для мами та молодшої сестри в деяких моментах – як батько, якого родина рано втратила.
Сергій дуже розумний та ерудований. Вдома його напівжартома називають «ходячою енциклопедією», бо він мало не на все має відповідь. Чоловік не любить дивитися телевізор, але залюбки поринає у світ книги.
Люблячий батько трьох діток. Увесь вільний час проводив з родиною, на природі та на дачі водночас спілкуючись та виховуючи. Сина навчив усім чоловічим справам.
Родинне щастя буде повним з поверненням коханого чоловіка і турботливого батька додому.

 Артем Глиняний – у ранньому дитинстві рідні ніжно називали хлопчика «маминим синочком», а він і не заперечував, все тулився до неньки, обіймав та цілував.

Підріс, пішов до школи, і став трішки розбишакою. Однак природня доброта і старанність домінували, тому всі вчителі любили веселуна, а він ставився з повагою. Як і вдома – до всіх. Мама жодного разу не чула від сина спілкування в підвищеному тоні.

Життєве кредо Артема – позитив. Завжди, що б не сталося, хлопець говорить: «Мамусь, все буде добре!».

Люблячий брат своїх двох сестричок і турботливий син.

Мама пригадує: коли Артемові було 12 років, він з друзями пішов колядувати.  За отримані кошти інші хлопці купили собі всякі хлопчачі «радості». А Артем купив мамі крем для обличчя. «Щоб ти була молода і красива», - сказав.

Уся велика родина чекає своє сонечко додому!

Сергій Глотка – завзятий, жвавий і працьовитий, робота горить в руках чоловіка. Вміє якісно виконувати всі будівельні роботи, і це при тому, що всьому навчився сам. У кожній справі залишає частинку своєї душі, тому все, що він робить, довговічне і справжнє.

За вдачею – добрий і компанійський, невиправний оптиміст, мудрий порадник.
Дружина, діти і улюблена онучка – головні люди в житті Сергія.
Для рідних він – надійна опора, для онучки – найкращий дідусь, який завжди знайде час на казку чи посмішку.
У родині завжди панують любов, взаємоповага і щирість — саме це його справжнє багатство. Головне, що рідні серця поруч і розуміють один-одного без слів.
Віримо. Чекаємо.

Віталій Горун – в родині зростали троє діток: дві сестри і брат. Середній, хлопчик, був маминим улюбленцем, і, разом з тим, захисником сестричок в разі якихось дитячих конфліктів. Чоловіки – тато, дідусь і Віталик – тримали опору родини.

У школі мав багато друзів, бо вміє дружити: чесний, відповідальний, вміє вислухати, цікавий співрозмовник з почуттям гумору, добрий, готовий завжди підставити плече товаришу.

Має спокійну, неконфліктну вдачу, відповідальний і навіть дещо впертий, але саме ця впертість допомагає Віталію досягати поставлених цілей.

Є ще в Віталія така «родзинка» - любить і вміє смачно готувати, тому на столі в родини частенько з’являлися смаколики, з натхненням приготовані чоловічими руками.

Дуже любить свого єдиного сина, для котрого є турботливим батьком, мудрим порадником і другом. Синові дуже не вистачає цієї турботи. Серця рідних чекають.

Олександр Гришко – ніколи не був тихим хлопчиком, навпаки, активний і рухливий з дитинства. Навчався гарно, енергією заряджався на заняттях бойового самбо.

Мабуть, поруч не було такого дерева, на яке б він з сестрою не видерся.

Має багато друзів, вислухає і підтримає.

На все у чоловіка є своя точка зору, яку вміє обґрунтовано довести.

Олександрові довелося рано подорослішати, бо, коли хлопчикові було 11 років, поріг вічності переступив його батько. Тому він, як справжній чоловік, відчував подвійну відповідальність за маму, сестру та бабусю, і завжди намагався допомогти в різних життєвих ситуаціях.

Дуже любить техніку (автомобілі, мотоцикли), вміє її ремонтувати.

Своїх племінників (а їх у Сашка троє) вважає своїми дітьми і виховує не гірше за рідних батьків.

Усім дуже його не вистачає! Тому повертайся швидше, Олександре, вся родина чекає! 

Сергій Дворський – від самого моменту народження почалася боротьба за життя. Пологи були важкі, дитина опинилася під крапельницями. Хлопчик зростав хворобливим, у 7 років рідні дізналися, що у нього одна нирка.

Дуже багато часу йшло на лікування, але Сергійко зростав світлим і дуже розумним. У навчанні в школі йому рівних  не було. Усі предмети давалися легко, а особливо – точні, математичні.

Сергій відповідальний і трудолюбивий. Усі літні канікули проводив у селі, де навчився робити всю роботу: обробляти город, косити траву. Робити це було йому не важко, навпаки, хлопець радів, коли допомагав старшим.

Хлопець навіть навчився від мами в’язати спицями та крючком, орудувати голкою.

Сергію близькі і футбол, і рибалка, і полювання, але найбільше чоловік любить збирати гриби: якби довелося обирати між цими варіантами, то вибрав би останній.

А основною рисою, яка повністю характеризує Сергія, є те, що він завжди, не роздумуючи, діє так, як говорить йому совість.

 

Сергій Дремайловець – з дитинства проявляв міцний чоловічий характер. Запальний, але ніколи довго не тримав образу – як сонечко сходить із-за хмар, так за хвилину після якогось непорозуміння на обличчі Сергія вже сяяла посмішка. Хлопчаком міг трохи побешкетувати і завжди на все мав та відстоював власну думку.

Є у Сергія така особливість - ніколи не просив вибачення першим. Впертий, але по-доброму. Не лінивий, допомагав вдома в усьому, що не попросять.

Підріс, і став справжньою опорою для мами, яка  виховувала сина самотужки. У Сергія з ненькою особливо теплі стосунки, син завжди беріг її, особливо після перенесеною жінкою операції. Пригортав до серця, яке зараз так чекає сина додому.

Є у житті Сергія ще одна особлива жінка – його кохана. Пара прожила разом 9 років, мріяли одружитися і народити діток. За ці роки було всього, але люблячі серця завжди залишалися підтримкою і опорою один у одного. «Я свого Сергійка чекаю, кохаю і буду чекати. Разом до кінця!», - так говорить кохана чоловіка. 

Повертайся швидше, Сергію!

 

Олександр Євтушенко  ріс спокійним, веселим, доброзичливим хлопчиною, вірним товаришем для однолітків. Мама виховувала синів сама, бо батько відійшов у вічність, то Сашко, як старший брат, вів за собою молодшого. А сам чоловічі настанови отримував від дідуся та рідного дядька.

Дитинство  майже все провів у селі: дідусь був агрономом, то привчив до роботи і онука, а Олександр полюбив роботу на полі всім серцем. І вже будучи дорослим, не цурався ніякої роботи, на вихідні часто їхав до села, щось десь підладнати, підмайструвати.

Уважний до всіх, тихий за вдачею, ніколи не жалівся на якісь життєві негаразди.

З мамою за все життя не було жодного конфлікту чи непорозуміння, так само і з молодшим братом.

У юному віці у Олександра з’явилося захоплення: він створював красу своїми руками – плів кашпо, корзинки. Якщо щось не подобалося – вистачало терпіння розпустити і почати спочатку, поки не народиться краса.

Олександре, чекаємо додому!

Олег Єсипенко – доля не була лагідною до Олега: хлопчик виховувався в інтернаті, бо життя батьків обірвалося. Як він чекав тих вихідних, коли його забирав до себе рідний дядько, і хлопчина міг відчути атмосферу дому і затишку!..

Коли виріс, почав жити у бабусі.

За характером Олег трохи замкнутий, не кожному відкриває своє серце, але є в його житті ті небагато друзів, з якими чоловік розкривався. І тоді, в своїй компанії, ставав цікавим співрозмовником і веселим жартівником.

Чоловік створив міцну родину, став для дружини і донечок острівцем любові та надійності. Не цурався ніякої роботи, не ділив її на чоловічу і жіночу. Олег – майстер на всі руки, багато чого вдома та на подвір’ї села зроблене його руками.

Любить природу, рибалку та збирати гриби.

А ще Олег прекрасно малює. Це дар Божий, бо він ніде цьому не навчався. З-під його пензля народилося багато чудових картин, які прикрашають і домашню оселю, і будинки друзів.

Додому Олега, крім рідних, чекає ще одне маленьке сонечко: онучок, який ще не бачив свого дідуся.

Олександр Загній – людина, яка випромінює позитив. Завжди посміхався, усім негараздам на зло. Сусіди, щодня бачивши щиру та доброзичливу посмішку Олександра, стали називати його Смайликом.

Чоловік і не опирався, а завжди повторював: «Сміх продовжує життя».

«З Сашком навіть посваритися не можна, - згадує дружина. – Він  і сварку переводить у жарт. Посміялися, обійнялися, і забули».

Олександр обожнює дітей. У нього їх двоє. Не рідні по крові, але найрідніші серцем. Дружина переживала, що не може народити спільну з ним дитину, але Олександр відповідав так: «Кицю, не той батько, що народив, а той, що виховав. У нас є діти!». І справді, небо прихиляв до своїх дівчат.

Чоловік має золоті руки. Вдома все зроблено його зусиллями. Ніколи не відмовляв і сусідам, вони знову ж таки жартома говорили про нього: «Чіп і Дейл поспішають на допомогу».

Усі, хто знає Олександра, чекають його додому!

Сергій Запорожець -  допитливий і розумний хлопчина, відкритий і доброзичливий. В дитинстві був таким собі бідовим непосидою, який завжди кудись поспішав. У школі мав багато друзів, а навчався – під настрій: якщо було бажання, то отримував «відмінно», а ні, то й ні.

Сергій дуже любить спорт. Чоловік – кандидат у майстри спорту з дзюдо та бойового самбо.

Батько Сергія залишив цей світ, коли хлопцеві виповнилося 25 років, важко було, але чоловік встиг навчити сина, як це – бути справжнім. І справжність у всьому, чесність і порядність стали життєвими кредо Сергія.

Є у чоловіка мрія: створити свою сім’ю, зустріти кохану, звити з нею затишне гніздечко.

Всі чекають. Надія жива.

Віталій Карнаух. Доля гартувала хлопця ще з дитинства. Мама, важко працюючи на полі,  виховувала трьох діток сама. Віталій змалку ходив за мамою, бачив, як важко ненці, і вже тоді почав формуватися цого впертий, наполегливий характер.

Досягнувши повноліття, хлопець подався до столиці на заробітки, аби стати на ноги та й родині допомогти.
Працював добросовісно, відповідальний, у колективі всі цого поважали.
Характер у Віталія запальний. Може спалахнути як сірник, але швидко заспокоюється, ніколи нікого ні на кого не тримає зла.
Співчутливий, особливо до людей похилого віку, завжди безкорисно допомогав сусідкам-бабусям, навіть якщо сам був втомлений після роботи.
Добрий і щирий.  Ніколи не пройде повз чужої біди і віддасть останню сорочку...
Друзів у чоловіка небагато. Майже весь вільний час присвячував сину, матері  й роботі.  Мріяв побудувати власний дім.
Повертайся, Віталій!

Данило Кебкал – з дитинства сяяв як сонечко. На кожному дитячому фото – весела посмішка, або смішні гримаси. Жартівник. Всіх хотів підбадьорити і зарядити енергією – у нього її вистачало.

Абсолютно неконфліктний, всі суперечки зводилися нанівець, коли з’являвся Данило. Він намагався їх вирішити ще до того, як вони починали розгоратися.

Син – то найбільша надія для мами. Вони з Данилом дуже близькі. Хлопець довіряє їй, як другу, і в підлітковому віці ділився хлопчачими «секретами».

Любить грати в комп’ютерні ігри та футбол. Вміє смачно готувати і порадувати родину вишуканою стравою.

Друзів у Данила небагато, але ті, що є – обрані серцем і перевірені часом, справжні.

Хлопець мріяв стати на ноги, бути самостійним, підтримувати родину. До цього йшов наполегливо, відчуваючи чоловічу силу і міць.

Чекає мама і кохана, для яких і сонце не так світить, поки рідний не вдома. Повертайся швидше, Даня!

Роман Кобзар – зростав милим хлоп’ям.  Трохи бешкетував, міг почубитися з однолітками, швидко забував образи і товаришував з усіма. Любить футбол, в дитинстві грав за міську футбольну школу.

У школі навчався добре. Відмінником не був, але має хорошу пам’ять, любить читати книги, на все має свою точку зору і вміє цікаво спілкуватися на будь-яку тему. Має багато друзів.

У мамі, окрім синівської любові, бачив друга і порадника. Міг прийти до неньки з будь-яким питанням. Дуже любить свого брата.

Жалісливий і співчутливий. Завжди бере на себе найтяжчу роботу, аби тільки іншим було добре.

Кмітливий. За знаком зодіаку Роман «риба», то про нього завжди казали: «Випливе» з будь-якої ситуації».

Рідним до болю не вистачає Романа вдома. Родина чекає.

В’ячеслав Ковальов

Він з тих, хто не ховається за спини. Завжди там, де потрібен, там, де необхідна його допомога.
У мирному житті — фанат мототехніки, людина, яка любить швидкість, вітер і шлях.
Вміє майструвати, багато часу проводить у майстерні.
Любить працювати в саду, де все дихає спокоєм і домом.
Батько двох доньок, яких любить безмежно.
Молодша цього року вступила до художнього ліцею — і Слава пишається,
бо бачить у ній продовження своєї душі.
Чекаємо вдома.
Дуже чекаємо.
І віримо, що дорога додому вже освітлена твоїм світлом.

Сергій Ковальчук – в дитинстві був дуже світлим хлопчиком. Мама звідусіль чула тільки хороші, добрі слова за свого сина. Підріс, і отримав багато грамот, відзнак та подяк у навчанні й на роботі.

Добрий, чуйний, усміхнений, такий собі непосида і «живчик».

Завжди знайде підхід до кожного, і старшого віком, і молодшого. Цінує родину понад усе. Батько хлопця пішов у засвіти, коли Сергію було 4 роки, але мама ніколи не обділила жодного з своїх чотирьох діток увагою. Вітчим, який згодом прийшов у їхню родину. Теж став близьким для хлопця.

З мамою ділився своїми проблемами, хвалився успіхами.

Сергій завжди готовий  прийти на допомогу. Якщо щось траплялося, чоловік казав: «Я повинен допомогти» і робив усе, що в його силах.

До душі Сергію ремонт авто і все, що пов’язане з технікою.

Хата – пустка без нього. Вся велика родина чекає свої рідне серденько додому!

Ігор Ковбаса - ріс тихим, таким собі домашнім хлопчиком. Дуже добрий і справедливий. Прив'язаний до мами і старшої сестри, за якою буквально ходив слідом, з-за чого в дворі хлопчика жартома називали "брелок ".

Батько привив обом дітям любов до футболу, тому Ігор з сестрою та друзями залюбки ганяв м'яча.
Незважаючи на спокійну вдачу, друзів має багато, бо ж як не дружити з таким добряком?
В дитинстві любив гостювати в селі у дідуся й бабусі, там був трактор, з якого малий Ігор не зводив оченят: дідусь часто брав онука в кабіну, розказував, де кермо, гальма... Ця любов до техніки виросла разом з Ігорем і закріпилася в його душі: чоловік обожнює автомобільний світ.
Після закінчення школи Ігор дуже змінився. Він різко подорослішав, змужнів не лише зовні, загартувався його характер, став міцним, впевненим, чоловічим.

Дуже любить своїх діток, робить все, аби їх дитинство було щасливим. А діти чекають тата додому, як і вся родина, всі, хто знає Ігора! Бо без нього сонце не так світить!
Надія жива.

Максим Козинець - кучерявий світловолосий хлопчина з дитинства прагнув пізнати цілий світ. Енергійний та допитливий, хотів навчитися усьому, особливо його вабила техніка – розібрати якусь річ, потім самому зібрати… У такого відкритого хлопчика, звісно, було багато друзів, а Максим, в свою чергу, старався допомогти кожному, якщо це було йому під силу.

Неконфліктний, щирий, цікавий співрозмовник. Юнаком мріяв про міцну сім’ю, і доля подарувала йому це щастя. Максим на повні груди дихав своєю родиною: турботливий батько, ладен небо прихилити до дітей, і ніжний люблячий чоловік для дружини.

Максим приходить у сни до своїх рідних. Каже, що скоро повернеться додому.

Це страшне випробування, але надія завжди жива.

Дмитро Кононець – мама з посмішкою називає свого сина непосидючим бешкетником, бо саме таким він був в дитинстві. Дмитро – лідер, який веде за собою. У нього в голові завжди було повно цікавих ідей і багато друзів. Різнобічна особистість, з юних років проявляв інтерес до всього, вдихав це життя наповну. Самостійний. Життєві негаразди вирішував сам, ніколи не жалівся ні на що – юнакові вистачало сил та енергії, активності і впевненості в собі, щоб впоратися і йти далі.

Дмитра вабить техніка, а саме - авто, це його світ: підладнати, відновити, у цьому він профі.

Непідробна любов до свого міста живе у серці чоловіка. Саме Ніжин він вважає найкращим містом на землі.

Ніжин чекає.

Антон Костенко. Ріс бідовим хлопчиком, як і всі діти, любив поганяти в футбол, займався боксом. Мав силу-силенну друзів, бо люди відчувають його добре серце і готовність в будь-який час прийти на допомогу, навіть нехтуючи власними інтересами.

Ніколи не розкривався до кінця, навіть перед близькими людьми, тримав у собі. Робив так, щоб не засмучувати найрідніших. Всі проблеми вирішував сам.

Впевнений у собі, наполегливий, мужній і сміливий.

Після смерті матері батько і син ще більше зблизилися.

Тепер батьківське серце вірить і чекає щодня і щомиті.

Повертайся!

Іван Лазарєв – з дитинства ріс активним і рухливим, обожнював футбол. Справедливий та компанійський, мав багато друзів. Навчання в школі давалося легко, до того ж Іван залюбки брав участь у шкільних заходах.

Особливі стосунки у Івана з сестрою – брат завжди заступався за неї і вони ніколи не сварилися, цей такий міцний зв’язок несуть через усе життя. Уже і будучи дорослими та маючи власні родини, спільно відпочивали на природі, а ще перед Зеленими святами разом  ходили до берега рвати лепех.

Іван – мужній і відповідальний. Випробування, які часом підкидала йому доля, не ламали його міцну вдачу, а навпаки загартовували.

Чоловік завжди досягає цілей, які ставить перед собою. Його такої щирої впевненості й підтримки не вистачає родині. Серця чекають!

Василь Лесенко – «запальничка», такий собі «енерджайзер» з дитинства. Лідер по життю, який впевнено веде за собою. Невиправний оптиміст,  завжди вірить у хороше і переконає в цьому інших. Друзів у Василя – сила.

Впертий, всі рішення приймає самостійно, і після цього переконати чоловіка в протилежному неможливо.

Любить рух, займався легкою атлетикою.

Випробував себе на сміливість і  стрибав з парашуту.

З дитинства дуже любив рибалку і автомобілі.

Родина – це найцінніше у житті Василя. Він – турботливий і люблячий батько.

Усі свята обов’язково проводили разом, а на Різдво і Великдень їздили в гості до батьків. Це міцна сімейна традиція, вияв любові і подяки до свого роду.

Всі чекають Василя додому, і серця б’ються в такт цієї надії.

 

Сергій Личак – доля склалася так, що з раннього дитинства у хлопчика не стало батьків. Його і ще шестеро діток виховувала бабуся, вона і привила Сергію відповідальність і любов до праці.

Родина проживала в сільській місцевості, а там, звісно, роботи вистачає, і Сергій поступово навчився робити все: і город обробляти, і за домашньою худобою дивитися. А було у господарстві всього: коні, кози, кури, голуби, - і  все було любе хлопцеві. Виріс справжнім господарем. Має золоті руки: вміє і паркан чи хлів побудувати, і дах перекрити.

Має спокійну вдачу, оминає шумні заклади, Сергієві комфортніше вдома, в компанії дружини та діток.

Чуйний і готовий прийти на допомогу, відклавши власні справи.

Впертий, ціленаправлено йде до своєї меті. Вміє трохи по-хитрому підштовхнути інших до рішення, яке вже прийняв сам. Дуже добрий, цю доброту чоловіка особливо відчувають діти: племінниця, яку ніхто не міг вкласти спати, за дві хвилини вже тихенько сопла носиком у нього на руках.

Вся велика родина чекає Сергія додому! 

 

Андрій Лінник – сіро-блакитні очі та ямочки на щоках, коли хлопець посміхається. Дуже добрий, ніколи не відмовляв у допомозі. Жалісливий: у дитинстві, побачивши на вулиці бездомну тваринку, не міг байдуже пройти осторонь, тоді вже або підгодовував її, або, за можливості, ніс додому.

Андрій – романтик, який любить квіти, синє небо і щирих людей.

Компанійський, завжди вміє знайти спільну мову з усіма. Сварок не допускає і всіляко намагається в таких ситуаціях обійти гострі кути.

Вміє не лише говорити, а й чути. Завжди дослухається до думки інших. Сестрі, хоч вона і старша, давав слушні поради.

Серця чекають Андрія додому!

Анатолій Макєєв

Відкритий до життя і позитивний – це про Анатолія. Щирий: мама – то його особливий світ, в обіймах старшого сина ненька завжди могла знайти втіху і заспокоїтися від життєвих негараздів.
З дитинства ріс товариським, мав багато друзів, любив природу, рибалку і футбол. Анатолій завжди дивився на цей світ без лукавства, світлим поглядом, готовий завжди прийти на допомогу, виручити, допомогти.  
Біда глянула в очі – не опирався, не ховався. Сказав: «Мамо, я йду».
Молодшому братові наказав бути за старшого і берегти неньку.
Чекає мамине серце, чекаємо ми всі.

Ігор Малюга – єдиний син у неньки, такий собі живчик: веселий, активний, непосидючий. Трохи бешкетував у дитинстві, навчання в школі не викликало в хлопця особливого задоволення, але, разом з тим, він ріс надзвичайно світлою і доброю  дитиною, любив спілкуватися з однолітками, грати в комп’ютерні ігри.

Не лінивий, допомагав мамі з усією хатньою роботою, дуже поважав батьків.

Коли доля розпорядилася так, що батько пішов у засвіти, став опорою і підтримкою для мами.

Ігор зустрів своє кохання, пара планувала побратися, так і буде після його повернення.

 

Євгеній Мельник – допитливий і завжди на позитиві, з дитинства цікавий до всього, спішив пізнати цілий світ. Хлопчаком любив весело проводити час з друзями, ганяти в футбол. Пізніше проявляв інтерес до різної техніки, як вона побудована, які деталі - все це було як відкриття для кмітливого хлопця.

Відповідальний і слухняний, Євгеній завжди з доброю посмішкою та відкритим серцем. Він уміє вислухати, підтримати, знайти потрібні слова й ніколи не залишається осторонь, коли хтось потребує допомоги. Його щирість, доброта і сила притягують людей – з ним легко та спокійно.  

Живе в серці Євгенія мрія… Тиха і чиста – про власну родину, дружину, яка зрозуміє з півслова, про  діток. І просто жити, під мирним небом України.

«Євгеній не хапав зірок з неба. Може для когось він звичний, а для нас – найкращий», - говорять  рідні чоловіка. Чекають, моляться і вірять.

 

 «Наш живчик» - так рідні називають  Сергія Мінька. Надзвичайно світлий, добрий чоловік, завжди на позитиві й, спілкуючись з іншими, передавав цей позитив далі. Ці його слова «Все буде добре!» - як девіз по життю Сергія.

Ніколи ні на що не жалівся. Ще малим хлопчаком, випадково зашкодивши собі, не показував сліз.

Щедрий і відповідальний, з дитинства має багато друзів і потребує спілкування: школярем запрошував друзів додому і влаштовував мало не бенкет, а тоді все самостійно акуратно за всіма прибирав.

Активний, встигав і дружину приголубити, і друзям допомогти, і в домі вся робота горить в руках: не ділить її на чоловічу чи жіночі, а завжди старається допомогти своїй половинці.

Серця чекають. Надія жива.

Олександр Мозговий – ріс слухняним, розумним і відкритим хлопчиком. Тягнувся до знань – сам, дивлячись на старшого брата,  до першого класу навчився читати і писати. Навчався найкраще в класі, далі – навчання в коледжі, теж давалося легко.

Дуже працьовитий, не відмовляв у допомозі ні сусідам у селі, ні батькам.

У Олександра було і є багато друзів. Цінним є те, що на нього могли покластися в будь-якій ситуації і знали, що він не підведе.

 У чоловіка була мрія – придбати дачу, щоб це стало і місцем, де можна попрацювати, і відпочинком для душі. Придбав. Ще мріяв про міцну родину. Здійснення цієї мрії ще попереду.

Чекаємо!

Валентин Новосад – основні риси характеру цього чоловіка – чесність і відповідальність. Впертий і впевнений в собі – завжди йде до мети і досягає її. Не відмовить у допомозі.

Дуже любить своїх діток. Були моменти, коли татко виховував і намагався щось заборонити, але потім все одно - приголубить і дозволить, бо діти – то цілий світ. Коли захворів син, залишив усі справи, поки не поставили на ноги. В усіх заходах і змаганнях, де брали участь діти, присутній завжди і Валентин.

Сімейні свята – обов’язково разом. Родина багато чого досягла ось так гуртом: всі – батько, мама і діти – разом навчилися плавати і кататися на ковзанах. Це ще більше згуртувало і без того рідних людей.

А ще Валентин прекрасно співає, але демонструє свій дар лише найближчим. Улюблена його пісня – «Червона рута».

Підтримки Валентина, його рішучого погляду дуже не вистачає зараз.

Серця чекають додому!

 

Михайло Олень – доля з дитинства посилала хлопцеві випробування. Мама померла, коли Мишко був ще зовсім малий, а байдужий батько відмовився від сина. Виховували дитину бабуся і дідусь, саме вони привили йому любов до людей і природи, виростили життєрадісним, зберегли в хлопцеві позитив і добре серце, навчили всьому, що вміли самі. Роботи Михайло не боїться, вона для нього в радість.

Черговий удар долі – смерть бабусі й дідуся, останній помер на руках у хлопця. І коли Мишко залишився в цьому світі сам, Господь послав йому кохану – підтримку і віру в майбутнє.

Чоловік огорнув дівчину любов’ю і турботою. Готував для неї смачні страви, бо має неабиякий хист до цього. Обрали для себе сімейну традицію – щовечора грати в «Монополію», і не зраджували цьому ніколи, який би втомлений не повертався чоловік з роботи.

Михайло дуже любить свою роботу, а вона в нього не така вже й безпечна, але страху немає, бо знає всі нюанси своєї професії.

Є у пари спільна мрія: власний дім, родина, дітки… Обов’язково донечка. З очима, як у Мишка.

Віримо і чекаємо. 

Ігор Остапець – добра, надійна, рішуча та працьовита людина. З дитинства він звик цінувати чесність, родину і працю. Любить розбиратися в усьому до найдрібніших деталей і завжди прагне зробити все якісно. У роботі відповідальний і сумлінний, удома – турботливий чоловік і  люблячий батько. Його мудрість і почуття гумору створюють затишок та довіру як з друзями (яких у нього багато), так і в родині.

У вільний час із задоволенням займається спортом, цікавиться історією багатьох країн та любить проводити час на природі.

Найцінніше для Ігоря – його родина, рух і гармонія в усьому.

Він і сам є щирою людиною, і цінує щирість в інших людях.

Уміє знаходити найкраще рішення у будь-якій ситуації.

Головне в житті, говорить Ігор, це бути чесним самому з собою!

А ще чоловік любить говорити: «Так, значить так, а ні – це  ні», тобто все має бути чітко, і вигадувати нічого.

Чекаємо, Ігоре!

Юрій Панченко – ріс спокійним і врівноваженим хлопчиком. В ранньому дитинстві з малим Юрою взагалі не було ніяких проблем, дитина могла годинами гратися з баяном свого хрещеного, тихо і непомітно. Підріс – до нього потягнулися інші діти, чомусь більшість - молодші за хлопця. Можливо тому, що Юра завжди був  впевненим і справедливим. Так само і молодший брат  завжди радився зі старшим. І коли вже хлопці виросли, і молодший створив своє родинне гніздечко і в нього народився син, то і малий не відпускав від себе дядечка Юрія. Тільки почав тупати ніжками, а вже там, де Юра – чоловік майструє теплицю, і племінник біля нього хотів допомогти. Юра намагався навчити хлопчика працювати з молотком чи пилкою, малому було цікаво. Добре серце вміщує багато любові й ділиться нею з усіма. Тому люди і тягнуться.

Юрій захоплюється рибальством. Навіть якщо не клює – неважливо, аби лише побути серед природи, в спокої, зі своїми думками. Впіймає якусь малу рибу – везе додому котикам – дуже любить чоловік цих пухнастиків.

Душа Юрія вміє відчувати красу. Хлопець навчився вишивати, не вважаючи це справою лише жіночих рук. Гарно різьбить по дереву, робить обрамлення для дзеркал, рамки. Допомагав створювати прекрасний іконостас у Ніжинському Соборі Всіх Святих.

Завжди дарував мамі квіти, і це було з такою безмежною синівською любов’ю…

Чекаємо!

 

Віктор Пархоменко – з дитинства збирав навколо себе друзів, двір і будинок Віктора завжди були відкриті до людей, як і його душа. Товариський і позитивний, знає безліч анекдотів, вміє бути добрим другом і надійним товаришем. Заводій, організатор й ініціатор різних веселих дійств.  З Віктором ніколи не буває нудно, бо він якимось дивовижним чином уміє підняти настрій. Навіть якщо людина зовсім «розкисла», після розмови з Віктором вона посміхалася.

За цей невиправний оптимізм його і цінують друзі.

Чоловік у всьому любить порядок, і в побуті, і в стосунках. Завжди охайно одягнутий, вдома теж в усьому лад.

Береже тих, хто поряд. Особливе місце в його серці займає син.

Любить подорожувати, захоплюється автосвітом. Він – водій-ас, як то кажуть, може бездоганно керувати автомобілем і з закритими очима.

Девіз Віктора по життю – «Все буде добре!». Він завжди так впевнено це казав, трохи примруживши очі. Тому родина вірить, що все дійсно буде так. Вірить і чекає!

Олександр Пелько – свідомий і серйозний, врівноважений і, водночас, лагідний та турботливий. На обличчі завжди – ясна посмішка.

Мама з підліткового віку виховувала сина без батька, дарувала йому цілий світ, а він підріс, і подарував їй такий же, наповнений  синівською любов’ю.

Стосунки між ненькою і сином завжди були глибокими, Олександр підтримував і оберігав маму, купував ліки, дарував квіти, його не треба було просити допомогти по господарству – сам брався  до роботи.

Твердо стояв на ногах, впевнений у житті. Все ніби тільки почало налагоджуватися: придбав авто, одружився, мріяв, планував…

Дуже любить своїх племінників, сестру і дружину. Влаштовуючи відпочинок на природі, обов’язково збирав усю сім’ю. Веселий, компанійський, а які смачнющі шашлики вміє готувати!

Уся родина чекає на повернення Олександра, моляться і вірять!

 

Сергій Пильник - чоловік, який дуже любить життя і завжди каже: “Живи сьогодні! Бо вчора вже минуло, а завтра ще не настало”.

Люблячий сім’янин, з яким його дівчата - дружина і омріяна донька, як дві краплі води схожа на батька - почувалися королевами: зігріті  теплом і увагою, дуже часто з букетами квітів, подарованими Сергієм.

Завжди з повагою та любов’ю ставиться до своїх батьків та мами дружини.

Сергій - дуже творча особистість. Уміє зробити практично з нічого справжній шедевр. Звичайна пляшка і знахідки з природи в його руках перетворювалися на вишукану екібану. Донька, до речі, успадкувала хист від батька.

Чоловік - душа компанії, однак перевагу надає сімейному відпочинку. Шумні компанії його втомлюють. Відповідальний і працьовитий. Усе в квартирі зроблене його руками, з любов’ю. Кожен куточок рідного дому і кожен, хто знає Сергія, чекають його додому!

Микола Підгайний – у цьому чоловікові вдало поєднуються сила, мужність, справедливість і ніжна любов до своєї сім’ї. Родина для Миколи завжди була і залишається головним у житті. Для дружини і доньки батько завжди був опорою і підтримкою. «Завдяки таткові я знаю, яким має бути справжній чоловік, - говорить донька. – Я отримала дуже багато любові від нього».

Дівчинка росла у надійних таткових руках, а дружина була як за кам’яною стіною, захищена від всіляких життєвих бурь.

«Все буде добре!», - завжди переконливо говорить Микола, і «Ніколи не падай духом!» - ці слова йдуть червоним курсивом по його життю.

Дуже любить тварин, і вони відповідають йому взаємністю, бо ж відчувають добру душу.

Улюблене свято сім’ї Підгайних – Новий рік, це час, коли родина особливо гуртувалася, разом купувала атрибути свята та подарунки. Зараз же найціннішим подарунком долі повернення коханого і батька додому! Чекаємо!

Пушкар Олександр – з дитинства був підтримкою і сонячним промінчиком для мами. Лагідний до неньки і справедливий серед друзів. Ріс без батька, але вміє і знає всю чоловіку роботу, завжди допомагав, а ще захоплювався транспортом, любить ремонтувати техніку. У школі понад усе любив уроки фізики та хімії.

Олександр уміє смачно готувати, ця справа йому до душі, та й навчався на повара-кондитера, тому вдома часто були вишукані блюда.

Ще Олександр – особистий «лікар» мами: жінка, маючи медичну освіту, передала знання сину, а він підбирав пігулки та робив уколи з особливою турботою.

Материнське серце ні на мить не перестає чекати.

Андрій Редька – усе в житті Андрій робить старанно, на совість. Дуже порядний і відповідальний. За освітою – будівельник, а, як відомо, це дуже багатогранна галузь, і в кожній із них він проявив себе найкраще.

Андрій збудував дім для своєї родини. Тут, у взаєморозумінні й любові, живуть його дружина і діти. Дружина говорить, що завжди любила дивитися, як її чоловік щось майструє своїми руками, це неймовірні хвилини сімейного затишку.

Андрій любить те, чим займається, і завжди говорить: «Моя робота – це не лише можливість заробити гроші, а ще й шанс залишити згадку на довгі роки».

Чоловік ріс і виховувався у дружній багатодітній родині, де всі один-одного чули і  підтримували, тому й сам виріс чуйним, добрим і готовим завжди допомогти, і ці сімейні цінності привив уже своїй сім’ї.

Всі, хто знають Андрія, впевнені, що він залишить свої справи і виручить товариша, без зайвих слів, не афішуючи свої вчинки.

Найкраще проведений час для родини – вчотирьох, це їх неповторний світ, де нікого більше і не потрібно.

Валентин Самко - вдача цього чоловіка поєднує доброту і мужність, милосердя і витривалість. Змалку Валентин був дуже світлою дитиною,  чесний, справедливий, готовий завжди прийти на допомогу.

Валентин талановито проявив себе у спорті, він – кандидат у майстри спорту з боксу.

Життєвих труднощів не боявся, сміливо вирішував їх сам, не скаржившись і залишаючись на позитиві.

Мама для Валентина - святе. Рано залишившись без батька, підставив мамі своє плече: коли ненька захворіла, віддав всі сили і заощадження, щоб поставити її на ноги.

Чекаємо…

Віталій Сердюк – хлопчик ріс спокійним, слухняним, товариським, справедливим, завжди заступався за тих, хто слабший. Мама говорить, що з дитиною ніколи не було ніяких проблем – дисциплінований і вихований у будь-якій ситуації.

Навчався гарно, після школи закінчив заклад з відзнакою. Працював на різних посадах, пробував себе у будівництві, таксистом.

З мамою у Віталія щирі, довірливі стосунки, однак ділився не всім – по-чоловічому переживав здебільшого мовчки.

Дуже турботливе ставлення у Віталія до своєї родини, до діток, до неньки. Сто разів перепитає маму, чи потрібна допомога. Чуйний і справедливий.

Дуже сильно чекає вся родина!

Володимир Сідько – у дитинстві був маленьким «чомусиком» - так лагідно називали сина батьки. Якщо і робив якусь шкоду, то тільки з цікавості, що ж з цього вийде.

Дуже любить спорт, спробував футбол, шахи, дзюдо, і зупинився на останньому. У цьому виді спорту досяг чимало, має багато нагород, серед них і перші, і треті місця. Не завжди Володимир виходив переможцем, але тренера завжди його брали на змагання, як наполегливого та сильного вихованця.

Друзів у Володимира завжди було багато, де б він не був - завжди знайомився, знаходив спільну мову.

За фахом – пекар. Добре знає і любить свою справу. Вдома чоловік пік смачний та запашний хліб і підказував мамі, як вчинити пухке тісто на пиріжки.

Мрія у Володимира одна: щоб рідні були здорові і жили щасливо в рідній Україні.

 

Олександр Сморшок зростав у родині, де дуже цінували сімейні традиції, гуртувалися і ділилися теплом душ. Тому хлопець не міг вирости інакшим – дуже добрий, людяний, чесний, порядний, він ніс світло в цей світ.

Зустрів дівчину, яку назвав коханою дружиною, разом звили гніздечко свого сімейного затишку і щастя, ростили омріяну донечку. Рука Олександра завжди була підтримкою дружині на всіх стежинах життя, а посмішка доньки так схожа на татову.

Олександр займався саморозвитком, пропустив через себе дуже багато книг, тому з ним можна вести довгі і цікаві діалоги на будь-яку тему. Любить спорт, футбол і має багато планів і мрій, які, віримо, обов’язково втілить у життя. 

Ясноокий хлопчина з дуже гострим відчуттям справедливості і без краплини підлості – так характеризують Олександра Соколовського друзі та рідні. Хлопець з дитинства вирізнявся добротою та позитивом. Впевнений у тому, що добро перемагає зло, ніколи не встрявав у бійки, міг переконати словами.

Виріс, і вміння знайти спільну мову з кожним ще більше зміцніло – у Олександра сила-силенна друзів, які чекають його додому.
Мама з посмішкою згадує, як маленьким Сашко жити не міг без солодощів та любив досхочу поспати. А в хлопчачих мріях бачив себе каскадером.
Дуже тісний зв'язок мами та сина. Під час крайньої зустрічі жінка передчувала довгу розлуку, але нічого не могла зробити. Просила тоді Олександра: «Бережи себе і знай, що моє серце завжди з тобою». Олександр знає і відчуває, як воно чекає його повернення.

Олег Солодовник – любові і турботи цього чоловіка вистачає на всіх. Олег завжди вмів огорнути рідних теплом і ласкою: і маму, з якою у нього особливо теплі відносини, і сестру з племінниками, і, звісно, своїх найдорожчих – дружину і синочка.

Син – то цілий світ для Олега, його гордість і надії. Батько дуже любить проводити з ним час, у них в обох спільне хобі – комп’ютерні ігри. А ще – просто гратися, обійматися і ділитися чоловічими секретами.

Справжня пристрасть Олега – мотоцикл. Чоловік  любить швидкість і рух.

Відвертий, вміє дружити, справедливий. Ніколи не відмовить у допомозі.

Цілеспрямований та працьовитий.

Родина чекає Олега додому, і серця б’ються в такт надії.

Ян Сорока – доля змалечку випробовувала хлопця на міцність. Зростав без маминої любові і батькового тепла, виховувався в інтернаті, тому мрія про рідну душу, яка б зрозуміла і обігріла, стала його потребою.

З майбутньою дружиною познайомилися ще підлітками. Несміливе почуття стрімко переросло у справжнє і вічне  кохання. Долі поєднали, у шлюбі народилися дітки. Ще одну дитину Ян хотів взяти в родину з інтернату, бо, пройшовши цей тернистий шлях, має в серці багато любові, якою хотів ділитися.

Має дуже добру вдачу. Готовий віддати останню сорочку, аби тільки допомогти.

Про таких кажуть – справжній. В усьому.

Валентин Струк -  мама сама Валентина, то і синочка назвала Валіком – і так пасує цьому світлому хлопчині його ім’я. Хлопчик ріс тихим і слухняним. Батьки розлучилися, коли Валентину виповнився рік, то наставницею, другом і опорою для хлопця була ненька. Жили в селі, то мама привчила сина до всякої роботи.

Валентин змалечку любить тварин, особливо собак. Все тягнув тваринок з вулиці додому, ще й спати їх вкладав.

У школі з хлопцем не було ніяких проблем: доброзичливий і товариський, уважний і неконфліктний. Підлітком підробляв на канікулах, щоб, як справжній чоловік, принести прибуток в дім.

 Справжня пристрасть хлопця – стрілецька зброя. Всі іграшки просив тільки такі, підріс – майстрував сам з дерева, стріляв у тирі.

Валентин любить порядок і чесність, терпіти не може брехні і підлабузництва. Має багато друзів, які цінують його добру вдачу і готовність прийти на допомогу, й, разом з рідними, чекають додому.

 Ярослав Тримпол – з юних років Ярослав вирізнявся силою – не лише фізичною, а й силою духу. У 14 років він здобув I місце в першості України з боксу серед юнаків, показавши, що справжній успіх народжується з наполегливості, праці та віри в себе.

З часом проявив себе як людина з великим серцем. Добрий, емпатичний, чуйний до кожного, прекрасний чоловік і батько. Він став опорою для всієї родини.

Ярослав – чоловік, у якому поєдналися сила й ніжність. Той, хто вміє не лише боротися, а й любити по-справжньому.

Роман Улєвський - мама каже, що її непосидючий Ромчик весь час кудись поспішав. У 6 місяців зробив перші кроки, а перед школою захотів - і вивчив весь “Буквар”.

Дитиною був рухливий та швидкий, дуже компанійський, кмітливий  і добрий. Мама пам’ятає свого маленького сина завжди в центрі хлопчачої компанії.

Підріс, почав займатися різними видами спорту, всюди встигав і мав успіхи.

Здобув вищу освіту. Все, за що б не брався, давалося чоловікові легко і без зусиль.

Одна із головних рис характеру Романа - це те, що він завжди діє так, як йому підказує совість.

Мама - це особливий світ для Романа. Він завжди ставився до неї особливо трепетно і називав її “на ви”. А вдома Романа називають “наше Сонечко” - настільки світла є ця людина.

Повертайся швидше, Романе!

Дмитро Уляник – життєрадісний, завжди усміхнений і на позитиві, із почуттям гумору, товариський, про таких кажуть «душа компанії». Мужній, відповідальний у всьому, завжди досягав того, що ставив собі на меті. Зразковий сім’янин. Любов до діток у нього – понад усе.

Дмитро мріяв показати своїй родині світ: разом мандрувати, тішившись тим, що вони – єдине ціле. А для цього над Україною мало бути мирне небо…

Мама Дмитра не дочекалася сина, пішла в засвіти. Чекають дружина, діти – маленькі копії свого татка, і кожен, хто знає Дмитра.

Володимир Усов – з дитинства працьовитий, старанний, кмітливий. Ще змалку найкращі риси характеру перейняв від свого дідуся.

Активний, любив грати влітку - в футбол, а зимою – в хокей. Мав багато друзів, бо вміє дружити по-справжньому.

В школі навчався добре, без «трійок». Дуже вабила хлопця історія України, а з захоплень найбільше до душі рибалка.

Працював будівельником. Завжди відповідальний на роботі.

Вдома Володимир  – турботливий, люблячий батько для своїх дітей, які для нього -  цілий світ. Доглядав хвору матір – у жінки інвалідність.

Володимир любить це життя, бо йому є заради кого жити, і знає, як сильно його чекають вдома.

Пилип Хашаба – основна риса характеру – доброта. Саме вона, ніби магнітом, притягує до чоловіка людей. Пилип має багато друзів, готовий завжди розділити з ними всі життєві ситуації, віднайти слова і підтримати. Спочатку – допомогти, а потім уже береться за власні справи.

Любить спорт: футбол, волейбол, плавання.

Чоловік не тільки любив фотографувати, а й умів майстерно це робити. Саме він зберіг дитинство доньок у гарних, роздрукованих спогадах.

Родина, дружина і діти – це найбільша цінність, це люди, якими Пилип дихає. Уважний і турботливий батько, який і уроки з дітьми повчить, і в ігри пограє; надійний партнер та люблячий чоловік для  коханої дружини, її підтримка і опора.

Чекаємо! Надія завжди жива.

Сергій Химач – родина для Сергія завжди була і є центром його життя. Всі сили, емоції, мрії, плани – сюди, до своєї сім’ї. І скільки було часу – чи вільні хвилини, чи сімейні свята – обов’язково в родинному колі, згуртовані і міцні.

Сергій комунікабельний, легко знаходить спільну мову з людьми, відкритий і чесний. Тому в чоловіка багато друзів, які цінують у ньому чуйність, справедливість та вміння бути завжди на позитиві.

Сергій – аграрій, це його стихія, де він може проявити себе. А ще любить техніку, її ремонт і все, що з цим пов’язано.

Мама – особлива людина для Сергія. Вона для нього завжди була авторитетом, порадником. З неї бере приклад у різних життєвих ситуаціях.

А він сам став авторитетом для свого сина.

Повертайся!

Роман Шостак – так склалося, що родина багато переїздила, то хлопчик швидко адаптувався, вчився спілкуватися і знаходити нових друзів. Любив ходити до садочка, проявляв самостійність: мама повертала в один бік (на роботу), а маленький Рома з рюкзачком – у інший, і так сам заходив у садок.

Підріс, почав проявляти турботу про батьків, готував їм вечерю, поки ті були на роботі.

Дуже акуратний, в кімнаті завжди порядок, речі акуратно складені.

Без зайвих нагадувань виконував домашню роботу. Самостійно навчився різній чоловічій роботі, вміє і город обробити, і шпалери в домі поклеїти, і двері встановити – все, як справжній господар.

Стосунки мами і сина настільки довірливі і ніжні, що мама ніколи на Романа не ображалася. Він по сто разів горнувся до неньки: «Мамуль, ну вибач, я не правий», - хіба мама могла відвернутися від сина? Та ніколи.

Повертайся, Романе, всі чекають!

Руслан Шостка – відкритий до цього світу життєлюб.

Руслан змалечку любить рух. Займався баскетболом, має багато нагород. Ще одне із захоплень юнака – автомобілі й усе, що з ними пов’язано.

Має багато друзів, бо вміє товаришувати: добрий, щирий, відвертий, справедливий. Завжди горою стоїть за правду.

Любить активний відпочинок з друзями на природі, де саме він готує найсмачніші шашлики.

Прочитав багато книг, розумний та ерудований, має власну думку на будь-яку ситуацію.

Любить дивитися фільми (історичні, фантастичні).

Найулюбленіші свята – Новий рік і День народження, які зазвичай проводив із запалом, весело, в компанії друзів.

У чоловіка є маленька донечка,  яка щиро, всім сердечком, чекає татка додому!

Всі ми віримо і чекаємо!

Юрій Шубін. Веселий непосида - таким хлопчик був у дитинстві. До всього завзятий та цікавий, активний, з купою друзів, щедрий на вигадки та захопливі ідеї. Дуже близький з ненькою, бо вона була йому і за маму, і за батька: пара розлучилася, коли Юрі було менше трьох років.

Ріс хлопець добрим і чесним. Має багато друзів. Ніколи не залишався осторонь їх проблем, і словом радив, і допомагав фінансово за потреби.
Є у чоловіка цікаве хобі: реставрація. Він вміє якісно відновлювати археологічні знахідки. Для Юрія це не стільки заробіток, скільки робота для душі й задоволення.
Про свої життєві негаразди, якщо такі траплялися, ділитися не хотів, аби не турбувати рідних. Як справжній чоловік, все вирішував самостійно і не давав згаснути позитиву в інших.
Вся родина, мама і брати, чекають і вірять!

Сергій Якущенко – ріс маленьким сонечком – з рудувато-золотавим волоссям, допитливий і до всього цікавий. З дитинства проявляв самостійність. Коли хлопчикові виповнилося 2 роки, батьки вже могли залишити його самого вдома, бо працювали, і були впевнені, що з дитиною все буде гаразд.

Сергію все давалося легко: і спілкування з однолітками, і навчання. В ідеалі володіє англійською мовою та має прекрасну пам’ять.

Школу, технікум  і академію хлопець закінчив з відзнакою.

Займався спортом. Сергій – прибічник здорового способу життя. Алкоголь та цигарки є неприпустимими в його житті.

Сергій вміє і любить гарно готувати. За його смачнющими стравами, приготованими в казані, на природі, скучила вся родина!

Дисциплінований, дуже любить порядок у всьому. Речі в шафі хлопця завжди складені рівнесенько, кожна на своєму місці.

У кімнаті Сергія роками висить плакат з написом: «Не шукай себе, зроби себе!». В деякій мірі, ці слова – життєве кредо чоловіка. Сергій живе так, як диктує йому голос совісті.

Володимир Ямпольський – допитливий мало не з пелюшок. Завжди і все йому було цікаво.  Захоплюється спортом: бокс, кікбоксинг, тренажери. Любить грати в комп’ютерні ігри, має багато друзів. Хлопець дуже начитаний та ерудований, прочитав безліч книг, в тому числі й сучасних письменників. В підлітковому віці зібрав колекцію машинок-модельок.

Вчителі хвалили здібного учня. На уроках – спокійний, зосереджений. Вдома – активний. Коли в родину прийшло горе і відійшов у світи батько Володимира, хлопцеві виповнилося 18. Ще сам дитина, але він відразу взяв на себе функцію головного чоловіка в родині: турбуватися і захищати від різних негараздів маму, сестричку і бабусю. Вова швидко подорослішав у той період.

З сестрою у них завжди були дуже близькі стосунки. Хтось скаже, так не буває, але вони ніколи не сварилися, довіряли один-одному максимально.

Основна риса характеру хлопця – він людина-факт. Так його називають вдома, бо якщо Вова сказав, то так і має бути, він перечитає купу літератури, але таки доведе своє.

Дуже захоплюється татуюванням. Як тільки придбав першу машинку, всім друзям, які просили, робив гарні тату.

Найулюбленіше свято Володимира – Новий рік. Вибором ялинки і її прикрашанням займалися суто він з сестрою.

Як би хотілося, щоб найближчий Новий рік Володимир зустрічав в родинному колі.

Рідні люблять, чекають і вірять, що їхнє сонечко повернеться додому.

 

Олег Ярмак – з дитинства ріс помічником батькам. Хлопчик спокійної вдачі, врівноважений, скромний і самостійний. До садочка ходив залюбки, але дуже не любив пити молоко і їсти молочні каші.

Підріс – сформувався стійкий характер. Олег чесний, справедливий, має тверезий погляд на все. В компанії його цінують, а до порад прислухаються друзі.

Найбільш довірливі стосунки у Олега – з сестрою. Вони розуміють один-одного з півслова.

Усе «горить» в руках чоловіка. Завзятий: вміє їздити авто, управляти конем, керувати мотоблоком та вправно орудувати сапою. 

Олег  має неабиякі кулінарні здібності та любить пригощати смаколиками. Родина згадує, яку смачну рибу запікає її син!

А ще – родина хоче якнайшвидше побачити відкритий погляд очей Олега і відчути його тепло поруч. Чекаємо!

 

Ігор Ярослав – з раннього дитинства Ігорьок (як називають сина батьки) дуже любив авто. У піврочку дідусь садив онучка за кермо, і радості дитини не було меж. Як бачив машину, маленький непосида аж підстрибував на місці. Ця любов у Ігоря залишилася на все життя.

Хлопчик виріс, характер сформувався рішучий, цілеспрямований, відвертий. Трохи впертий, впевнений в собі і завжди відстоює свою думку. Якщо вже вирішив, то так і буде! Радився з батьками, але все одно робив по-своєму.

 Серед позитивних рис характеру – доброта, загострене почуття справедливості та велика відповідальність за добробут сім’ї. Ігор дуже любить дружину й діток, піклується про них. Заради родини і її благополуччя намагався зробити все.

Життєві негаразди сприймає стійко. Майже ні з ким не ділився своїми переживаннями, зрідка перед ким розкривав душу: Ігорю спокійніше, коли люди думають, що в нього все гаразд.

Друзів у чоловіка дуже багато. Знаючи його щиру вдачу, люди до нього тягнуться.

Коли чоловік почав будувати власний дім, то друзі прийшли йому допомагати.

Поки що будинок стоїть недобудований і чекає свого господаря. А ще чекає онучок, який ще ніколи в житті не бачив свого дідуся.

                                                             Повертайся, Ігоре!

Ясинський Денис – хлопчик ріс впертим, але добрим. В дитинстві був трохи розбишакою – перший в бійки не встрявав, але вмів за себе постояти. Разом з тим, дуже чуйний і доброзичливий, не міг байдуже пройти повз безпритульних тваринок, рятував їх, зносивши додому.

Денис має сильний чоловічий характер. Комунікабельний, рішучий, запальний. Має багато друзів,  любить техніку та активний відпочинок.

З мамою у Дениса особливі стосунки. Він не все розказував мамі, ніколи ні на що не скаржився, але завжди ставився дуже тепло. Ненці дуже потрібно синове плече! Чекаємо…