Останні новини
15°C
×
Шевченко Світлана Петрівна, учителька української мови й літератури Ніжинської гімназії № 3, – гостя рубрики Обличчя громади Ніжина
Школа – обов’язковий етап нашого життя, а вчителі – незмінні супутники й помічники в мандрах країною знань. І поки батьки, експерти, науковці та діячі всіх рангів ведуть дискусії, якою має бути освіта, педагоги день у день підтримують у серцях своїх учнів вогник людяності й жагу до навчання.
Реалії життя кардинально змінили сприйняття, сутність і зміст професії педагога. Сучасні вчителі мають слідкувати за вимогами сьогодення й упроваджувати інновації, невпинно працювати над собою та розвиватися, любити життя й дітей, поважати особистість кожного учня й налагоджувати конструктивний діалог із батьками здобувачів освіти. Складно? Так. Реально? Так. І наша героїня, яка не бачить себе поза цією професією, довела це власним прикладом.
Сьогоднішнє обличчя громади – учителька української мови й літератури Ніжинської гімназії № 3 Шевченко Світлана Петрівна.
«Моя мала батьківщина – місто Пирятин на Полтавщині. Мама – учителька української мови й літератури, тож і я змалку мріяла пов’язати своє життя зі школою», – розповідає педагогиня.
Саме співуча полтавська говірка й приклад матері стали джерелами мелодійного грамотного мовлення, яке заворожує всіх співрозмовників Світлани Петрівни.
Здобувши базову середню освіту, вступила до Прилуцького педагогічного училища ім. І.Я.Франка, обравши спеціальність учителя початкових класів.
«Викладачі педучилища – професіонали найвищого класу. Підґрунтя моєї педагогічної майстерності заклали саме вони», – із вдячністю говорить пані Світлана про роки навчання в Прилуках.
Після закінчення цього навчального закладу в складі групи найкращих випускників вступила на історико-філологічний факультет Ніжинського державного педагогічного інституту ім. М.В.Гоголя, де вивчала українську мову й літературу. З теплотою і вдячністю згадує Світлана Петрівна своїх викладачів, які в усьому були прикладом для студентів. А далі – навчання в аспірантурі, викладання у філологічному класі ліцею при НДУ ім. М.Гоголя, на фізико-математичному факультеті, багаторічна праця на кафедрі української мови та методики її викладання Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, публікації у фахових, наукових і методичних виданнях, написання навчальних посібників… Багато часу, сил і здоров’я потребувала така активна педагогічна й наукова робота. Але незмінною протягом усіх цих років залишалася любов до дітей і рідного слова.
Світлана Петрівна пройшла всі шляхи освітянина: початкова ланка, середня школа, викладачка ліцею, медичного коледжу й університету, учителька в школі. І за весь час роботи – а це вже 28 років – жодного разу не пошкодувала про свій вибір.
«Завжди мріяла працювати з молоддю й зі словом. Викладання в ліцеї, університеті, Ніжинському медичному коледжі, у Ніжинській ЗОШ №10, у злагодженій і креативній команді педагогів Ніжинської гімназії №3 – незабутні віхи мого життя. Я завжди прагнула прищепити своїм вихованцям любов до рідної мови, доступно розповісти про складне, дохідливо пояснити незрозуміле. А колеги-однодумці сприяли зростанню мене як професіонала», – говорить пані Світлана. Вона досі підтримує гарні стосунки з учнями, ліцеїстами та студентами, яких навчала.
«Моє сьогоднішнє робоче місце – клас рідної гімназії. Школа – це особливий світ, який не можуть осягнути ті, хто не причетний до нього. Разом із колегами роблю все для того, щоб вогник зацікавленості з’явився в очах кожної дитини. Це стане найкращим свідченням правильності моїх дій, – розповідає вчителька. – Прагну, щоб здобувачі освіти усвідомили, що володіння рідною мовою на високому рівні є необхідною умовою життя сучасної людини. Це допоможе кожному повноцінно інтегруватися в суспільство, вільно обрати професію та стати гідним громадянином своєї держави».
Світлана Шевченко вважає, що сучасний учитель повинен навчити учнів критично й позитивно мислити: «Усе, що нам дає життя: і гарне, і погане, – є поштовхом до розвитку й самореалізації, тому кожну ситуацію (перемогу й поразку) варто сприймати також і з позитивного боку, адже вона дає можливість для серйозних змін, нових знайомств і вражень. Якщо ж залишатися лише в тому середовищі, яке добре знаємо, то можна втратити шанс на новий досвід і розвиток».
Проактивна життєва позиція школярів сприяє їхній соціалізації, стимулює не боятися проявляти себе в різних ролях.
«Кожна дитина повинна повірити в себе й розкрити власний потенціал. Своїх учнів намагаюся залучати до участі в різноманітних мовних і літературних конкурсах, дослідницьких проєктах, зокрема до написання патріотичних есе й наукових робіт МАН. Скажімо, восьмикласниця Ніжинської гімназії №3 Опанасюк Марія виступила з доповіддю на Всеукраїнській науковій конференції «Арватівські читання–2022», тези якої опубліковані в збірнику матеріалів, – розповідає вчителька, – посіла ІІІ місце на всеукраїнському етапі конкурсу-захисту МАН, а зараз вона учениця лінгвістичного класу Ніжинського ліцею Ніжинської міської ради при НДУ імені Миколи Гоголя».
Найвищим своїм досягненням педагогиня вважає успіх своїх вихованців. Світлана Петрівна та її учні мають здобутки, які вирізняють їх з-поміж інших. Із 1995 року вона керує науково-дослідницькими роботами з української мови, літератури та журналістики учнів-членів МАН, дванадцять її вихованців посіли призові місця на ІІІ (всеукраїнському) етапі цього конкурсу, 2004 року учениця філологічного класу Ніжинського обласного ліцею Кривошей Наталія посіла перше місце в Україні в секції «Українська мова». У 2019-2020 навчальному році вчителька керувала манівським гуртком «Журналістика», підготувала переможця обласного етапу Крошку Катерину – випускницю Ніжинської ЗОШ І-ІІІ ст. №10, яка досліджувала ніжинську пресу початку ХХ ст. Світлана Петрівна – переможниця міських конкурсів «Талант року – 2019», «Людина року – 2020-2021» у номінації «Освітянин року», переможець міського й лауреат обласного етапів Всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2021», лауреат обласної премії імені Софії Русової.
«Але найважливішими для мене є здобутки моїх вихованців. Вони день за днем у складних воєнних умовах долають непростий шлях навчання. Хочу донести їм, що важлива кожна перемога, навіть найменша, адже вона є частинкою великої перемоги нашого народу над ворогом», – зазначає вчителька. Серед її вихованців (учнів і студентів) – переможці олімпіади з української мови та літератури, всеукраїнських і обласних конкурсів, учителі, вихователі ЗДО, перекладачі, науковці, медики, юристи – представники національної еліти України.
«Батьківщина вчителя – на землі його учнів». Ці слова з повісті Іона Друце «Запах стиглої айви», яку прочитала ще студенткою, Світлана Петрівна пам’ятає й досі.
«Батьківщиною моїх вихованців є Ніжин. Це місто стало рідним для мене та моїх дітей – сина й доньки. Так сталося, що я долучилася до навчання й виховання кількох поколінь молоді Ніжина, яка зараз творить і захищає майбутнє України. Пишаюся цими юнаками й дівчатами, щаслива з того, що маю честь жити з ними в одному місті».
28.09.2023