Богданов Олексій Юрійович

Народився 24 квітня 1976 року в місті Ніжин Чернігівської області.

Усе його життя було нерозривно пов’язане з рідним містом, де він зростав, навчався, працював і створив свою родину.

З 1982 по 1990 рік Олексій навчався у Ніжинській ЗОШ №6. Після закінчення школи продовжив навчання у ПТУ №35 м. Ніжина (1990–1994), де здобув професію кранівника.

Обравши робітничу справу, він завжди відносився до своєї праці сумлінно та відповідально. Трудовий шлях Олексія був пов’язаний із рідним краєм. Він працював на Державному підприємстві НВК «Прогрес», а до лютого 2024 року - на ПрАТ «Ніжинський цегельний завод». Його цінували як старанного, надійного та порядного працівника. Попри наявну відстрочку від служби, у час випробувань для держави він не залишився осторонь.

2 листопада 2025 року Олексій був призваний на військову службу Ніжинським РТЦК та СП Чернігівської області. Навчання проходив у 169-му Навчальному центрі «Десна». Після підготовки проходив службу у військовій частині А4951, у складі 33-ї окремої штурмової бригади, виконуючи бойові завдання на Запорізькому напрямку. Навіть за короткий час служби побратими відгукувалися про нього як про людину щиру й надійну, яка завжди була готова підставити плече, підтримати словом і допомогти у найскладнішу мить. Олексій був люблячим чоловіком і турботливим батьком.

Із 2010 року перебував у шлюбі з дружиною Олесею. У 2012 році в родині народилася донька Кіра - його найбільша радість і гордість. Він безмежно любив свою донечку, займався її вихованням, допомагав з навчанням, мріяв подорожувати разом із нею, показати їй світ і подарувати щасливе дитинство під мирним небом. Усе своє дозвілля Олексій присвячував родині. Для нього сім’я була найбільшою цінністю. Також у скорботі залишилася його мати похилого віку.

24 січня 2026 року воїн загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Добропілля Пологівського району Запорізької області внаслідок ураження ворожим дроном.

Захисника України поховали на Мигалівському кладовищі.