Чаус Андрій Юрійович

Народився 6 лютого 1997 року в місті Ніжин.

У 2003 році пішов до першого класу Ніжинської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів №9. З дитинства захоплювався футболом, грав у складі шкільної команди разом із ніжинцем Героєм України Данилом Мурашком.

За роки навчання Андрій проявив себе як дисциплінований, відповідальний та активний учень. За активну участь у фізкультурно-оздоровчих заходах школи та високі спортивні досягнення у шкільній і міській спартакіадах був нагороджений грамотою.

У 2014 році закінчив Ніжинську загальноосвітню школу №9. Після закінчення школи того ж року вступив до Ніжинського професійного аграрного ліцею Чернігівської області, де здобував освіту за фахом монтажник гіпсокартонних конструкцій, штукатур, лицювальник-плиточник. У 2016 році успішно закінчив ліцей та здобув кваліфікацію робітника за обраним фахом.

У 2016 року був призваний на строкову військову службу до лав Збройних Сил України.

Після служби Андрій працював у місті Київ за професією, у будівельній сфері.

З початком повномасштабного вторгнення рф в Україну Андрій повернувся до рідного Ніжина та добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Того ж року проходив службу у військовій частині А-3160, де за участь у бойових діях отримав посвідчення учасника бойових дій.

У 2025 році Андрій перевівся до військової частини А-4919. Під час служби проявив себе як дисциплінований, відповідальний та відданий військовій справі боєць.

З 2023 року Андрій проживав разом зі своєю дівчиною Анастасією у селі Вертіївка Ніжинського району Чернігівської області. Разом вони мали багато планів на майбутнє, мріяли одружитися у 2026 році та створити міцну родину, виховувати дітей і будувати спільне життя після перемоги України.

16 вересня 2025 року він віддав своє життя під час виконання бойового завдання на Харківщині, загинув у бою з російськими загарбниками в місті Балаклія, навіки вписавши своє ім’я в історію України як героя, який боронив рідну землю та незалежність своєї держави.

21 вересня 2025 року захисник був похований у рідному місті Ніжин, на кладовищі Гуньки.   

Без люблячого та турботливого сина залишилася мати Любов Іванівна та тато Юрій Анатолійович.

Андрій залишив по собі світлу пам’ять як відданий син України, мужній воїн та людина з великою душею, яка віддала життя за свободу та незалежність своєї Батьківщини.

Після загибелі отримав медаль від частини А-4919 полку «Немезіс» першого ступеня та був поданий Президенту України на посмертну нагороду — медаль «За мужність», як визнання його героїзму, відваги та самопожертви на благо держави.

Світла пам’ять про справжнього патріота, українського воїна, який віддав своє життя, захищаючи нас і мирне українське небо, назавжди залишиться і збережеться в серцях тих, хто знав, любив і поважав Андрія.