Гурінов Володимир Олексійович

Народився 24 травня 1980 року в Ніжині Чернігівської області. Був щирим, добрим та життєрадісним, легко знаходив спільну мову з людьми й залишав по собі лише позитивні спогади.

Навчався у Ніжинській ЗОШ №6. Після її закінчення вступив до Чернігівського кооперативного технікуму, де вивчав спеціальність «Товарознавство і комерційна діяльність». Згодом продовжив освіту за напрямом «Соціальна педагогіка та практична психологія» в Ніжинському державному університеті, який успішно закінчив після чотирьох років навчання.

Володимир мав золоті руки. Усю роботу виконував якісно та відповідально, чудово ремонтував м’які меблі, завжди прагнув довести справу до ідеалу.
Найбільшою цінністю для нього була сім’я. Разом із дружиною вони прожили 18 щасливих років, виховуючи двох донечок. Володимир безмежно любив своїх дівчат, завжди турбувався про них і намагався проводити якомога більше часу разом із ними. У родині панували любов, взаємоповага та підтримка. Подружжя мріяло про майбутнє, будувало спільні плани та планувало виховувати разом онуків.

Друзі та близькі згадують Володимира як неймовірно світлу людину з чудовим почуттям гумору. Там, де був Вова, завжди лунав сміх і панувала тепла атмосфера. Він умів підтримати, допомогти й подарувати людям радість навіть у найскладніші моменти.

У січні 2023 року Володимир отримав повістку і без вагань став до лав Збройних Сил України. Базову військову підготовку проходив у навчальному центрі «Десна» на Чернігівщині. Після навчання залишився там інструктором із базової військової підготовки. Своїй справі віддавався повністю: постійно навчався, вдосконалював знання, вивчав нові методики та прагнув передати курсантам усе необхідне для збереження життя на фронті.

Наприкінці 2023 року проходив підвищення кваліфікації у Великій Британії, де отримав високу оцінку та відмінну характеристику. Курсанти надзвичайно поважали Володимира і часто дякували йому за знання, які допомогли їм вижити у боях. Після його загибелі родина отримала багато щирих повідомлень від військових зі словами вдячності та співчуття.

У липні 2024 року Володимиру було присвоєно звання сержанта. Він мріяв продовжити службу й навчатися на офіцера.

У жовтні 2024 року, перебуваючи у відпустці, Володимир достроково повернувся до частини після термінового виклику. Уже за декілька днів його у складі бойової групи направили до Донецької області, у район найзапекліших боїв. 3 листопада 2024 року він востаннє зателефонував дружині перед виїздом на бойове завдання. Після цього зв’язок із ним зник.

Родина цілий рік жила надією та вірою, що Володимир живий. Тривали пошуки, запити, зустрічі, очікування обмінів полоненими. Але через рік після зникнення підтвердився збіг ДНК – Володимир загинув… Ворожий обстріл забрав його життя миттєво.

7 листопада 2025 року Володимира Гурінова поховали у Ніжині. Провести його в останню путь прийшла велика кількість друзів, побратимів, знайомих і вдячних людей.

Пам’ять про Володимира назавжди залишиться у серцях рідних, друзів та всіх, хто його знав. Він був люблячим чоловіком і батьком, вірним другом, талановитим наставником і мужнім Захисником України, який віддав своє життя за Батьківщину.