Іва Валерій Миколайович

Народився 19 липня 1975 року. Його мама була відомою у місті перукаркою, тато працював на заводі «Ніжинсільмаш». Крім Валерія, у родині зростала донька Олена. Зв’язок брата і сестри був особливим: сповненим тепла, дитячих таємниць та безмежної підтримки. Він був її захисником у дитинстві, а потім одягнув піксель і пішов захищати наш спокій, став на захист всієї країни.

Навчався у ЗОШ №8, потім – у ПТУ №35, де отримав фах електрогазозварювальника. У 1995-1996 роках проходив строкову військову службу. Після демобілізації працював будівельником.

На захист України став ще у 2015 році, воював у зоні АТО. З першого дня повномасштабного вторгнення знову долучився до оборонців рідної землі, нищив ворога біля с. Велика Дорога. Згодом на посаді гранатометника виконував бойові завдання на рідній Чернігівщині і Донеччині.

На фронті Валерій показав себе безстрашним воїном і надійним побратимом. Попри запеклість боїв, він зберіг дивовижну доброту та оптимізм, ніколи не скаржився на труднощі і знаходив слова, щоб підбадьорити інших.

Під час виконання бойового завдання Валерій отримав важке поранення. Із хворобою Валерій боровся так само мужньо, як і з ворогом на передовій. Планував після одужання повернутися до побратимів, мріяв про мирне майбутнє і риболовлю з друзями. Лікарі робили все можливе, що врятувати його. Але, на жаль, не вдалося…

Помер Валерій 14 січня 2026 року. Поховали захисника на Кручанському кладовищі у Ніжині.

Ця втрата залишила в серцях рідних і друзів невимовну порожнечу та забрала із собою частинку їхніх душ.

Але його ім’я вже вписане в історію нашої громади і України як героя і захисника її цілісності й незалежності.

Низький уклін, безмежна шана та вічна пам’ять Валерію, котрий став щитом для України. Ми будемо пам’ятати, завдяки кому над Ніжином майорить прапор України.