Сатін Сергій Миколоайович

28 жовтня 1978 – 19 листопада 2025.

Він був саме тим світлом: тихим, ніжним, сильним.

Сергій із тих, кого завжди помічають. Він умів зігріти словом, підтримати, розрядити тишу і зробити день світлим. Він завжди був там, де важко. Там, де інші не витримують. Просто робив те, що вважав правильним. Мав серце, яке вміло любити. Голос, у якому завжди було трохи тепла і трохи жарту. І очі, що світилися так, як світяться тільки в тих, хто живе чесно – перед людьми, перед країною, перед собою.

Його шлях починався у рідному місті Славутичі. Навчався у 2-й школі в спортивному класі. Займався боксом і, мабуть, саме спорт навчив його тримати удар долі й ніколи не втрачати людяності. Пізніше здобув освіту механіка в Чернігові. У цивільному житті Сергій працював друкарем офсетного друку на виробництві. Колеги завжди говорили про нього з повагою: відповідальний, майстер своєї справи, надійний настільки, що йому можна було довірити найскладнішу роботу. І він завжди виконував її тихо, впевнено й якісно, так, як робив усе у своєму житті.

Сергій – це людина, яка несла в собі стільки тепла, що його вистачало на всіх. Але найбільше цього тепла отримували дві найдорожчі його людини – Тетяна і донька Катерина. Вони були його опорою, його радістю, його світом, заради якого він жив.

Особливе місце в його житті займала сестра Наталія. Їхня близькість була не про гучні слова, а про глибину.

Сергій був тим, про кого кажуть: справжній. Справжній у своїй мужності, у доброті, у своєму обов’язку перед родиною та державою.

З перших днів повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України він не вагаючись вступив до лав Збройних Сил України. Пішов туди, де найважче: Бахмут, Донецький напрямок. Місце, де відвага вимірюється не словами, а кожним прожитим днем. А потім і Сумський напрямок н.п. Високе, де командир стрілецького відділення, сержант Сергій САТІН вступив в свій останній бій 19 листопада 2025 року. Загинув так, як і жив – мужньо, віддано, до останнього подиху борючись за Україну, за нашу свободу, за безпеку тих, кого любив.