Шепелюк Олексій Борисович

Народився у Ніжині 19 травня 1977 року.
Після навчання у Ніжинській гімназії № 3 вступив до Харківського військового університету.
Від 1998 р. проходив військову службу на посаді командира зенітно-ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону у складі 51-ї окремої гвардійської механізованої бригади Сухопутних військ Збройних сил України, яка базувалась у м. Володимир-Волинський.
Його підрозділ брав участь у боях під м. Іловайськ Донецької області. Олексій намагався врятувати бойового побратима, але під час наближення до свого товариша сам дістав важкі поранення. Офіцерів оточила група з 12 російських десантників. Не бажаючи здаватись у полон, українські офіцери підірвали себе гранатами разом із путінськими вояками. Це сталося 25 серпня 2014 року.
Оскільки тіло Олексія Шепелюка не було знайдено, тривалий час його вважали зниклим безвісти. Героя поховали як невідомого у Дніпропетровську і лише 13 липня 2015 р. ідентифікували за аналізом ДНК.
18 липня 2015 року Олексія Шепелюка урочисто перепоховали у Ніжині.
У нього залишилися батьки, дружина та п’ятеро дітей.
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
У вересні 2015 р. на будівлі Ніжинської гімназії № 3 встановлено меморіальну дошку на його честь.
20 квітня 2018 р. у м. Володимир-Волинський у пункті постійної дислокації 14-ої окремої механізованої бригади оперативного командування «Захід» урочисто відкрили меморіальну дошку військовослужбовцю 51-ої окремої механізованої бригади – командиру зенітної батареї майору Олексію Шепелюку.