Євтушенко Олександр

Євтушенко Олександр ріс спокійним, веселим, доброзичливим хлопчиною, вірним товаришем для однолітків.

Мама виховувала синів сама, бо батько відійшов у вічність, то Сашко, як старший брат, вів за собою молодшого. А сам чоловічі настанови отримував від дідуся та рідного дядька.

Дитинство  майже все провів у селі: дідусь був агрономом, то привчив до роботи і онука, а Олександр полюбив роботу на полі всім серцем. І вже будучи дорослим, не цурався ніякої роботи, на вихідні часто їхав до села, щось десь підладнати, підмайструвати.

Уважний до всіх, тихий за вдачею, ніколи не жалівся на якісь життєві негаразди.

З мамою за все життя не було жодного конфлікту чи непорозуміння, так само і з молодшим братом.

У юному віці у Олександра з’явилося захоплення: він створював красу своїми руками – плів кашпо, корзинки. Якщо щось не подобалося – вистачало терпіння розпустити і почати спочатку, поки не народиться краса.

Олександре, чекаємо додому!